Бунти в арміях Першої світової: мутинії 1917 і дезертирство
Бунти в арміях Першої світової війни — це масові відмови солдатів іти в атаку, які у 1917–1918 роках охопили французьку, італійську, російську, німецьку та австро-угорську армії. Найбільший спалах стався у Франції навесні 1917-го після провалу наступу Нівеля: заворушення торкнулися 68 зі 112 дивізій, військові трибунали винесли 3427 обвинувальних вироків, 554 солдати отримали смертну кару, а страчено було 49. Це був не заколот проти держави, а страйк проти способу, у який командування витрачало людей.
Ця стаття — для гравців Frontkrieg і всіх, хто цікавиться історією Першої світової та хоче зрозуміти, чому армії ламалися не тоді, коли закінчувалися снаряди, а тоді, коли закінчувалася довіра до наказів.
Чому солдати переставали виконувати накази
Дисципліна масової призовної армії трималася на негласній угоді: солдат іде вперед, командування не витрачає його даремно. Три роки окопного глухого кута зруйнували цю угоду.
Головними причинами стали:
- Безрезультатні наступи з величезними втратами. Наступ Нівеля на Шмен-де-Дам (16 квітня 1917) обіцяв прорив за 48 годин. За перший тиждень французька армія втратила близько 30 тисяч убитими і не взяла хребет.
- Відпустки, яких не давали. Багато частин не бачили дому по 12–18 місяців, тоді як формально відпустка належала кожні чотири місяці.
- Умови побуту. Погане харчування, воші, гнила вода в окопах — усе це накладалося на зиму.
- Політичне тло. Лютнева революція в Росії 1917 року показала, що армія може відмовитися стріляти й це змінює країну.
Характерно, що французькі бунтівники майже ніде не йшли в тил і не кидали позицій. Вони тримали оборону й відмовлялися лише від атак. Докладніше про природу цього глухого кута — у матеріалі про окопну війну.
Французькі мутинії 1917 року
Заворушення почалися наприкінці квітня 1917-го і тривали до серпня. Солдати співали революційні пісні, відмовлялися сідати в вагони до фронту, подекуди обирали делегатів для переговорів з офіцерами.
Як це зупинили
15 травня 1917 року Робера Нівеля на посаді головнокомандувача змінив Філіп Петен. Його рецепт поєднував дві речі.
- Покарання. 3427 вироків трибуналів, 554 смертні вироки, 49 фактичних страт. Решту смертних вироків замінили каторгою — свідоме рішення не перетворювати армію на ворога.
- Поступки. Регулярна ротація частин із передової, гарантовані сім днів відпустки кожні чотири місяці, кращий раціон і зупинка великих наступів до прибуття американських військ і масової появи танків.
Петен особисто об'їхав близько сотні дивізій. Ключовим було те, що німецька розвідка так і не зрозуміла масштабу кризи й не використала її — французький фронт простояв усе літо 1917 року фактично небоєздатним.
Як бунтували інші армії
Британія: 306 страчених і помилування через 88 років
Британська армія не знала бунту французького масштабу, але тримала дисципліну жорсткими вироками: за 1914–1918 роки розстріляно 306 британських і колоніальних солдатів, переважно за дезертирство і «боягузтво на полі бою». Сьогодні відомо, що значна частина з них мала бойову психічну травму (shell shock). У 2006 році британський уряд посмертно помилував їх усіх законом Armed Forces Act.
Найбільший британський інцидент — бунт у таборі Етапль у вересні 1917 року, спричинений не фронтом, а знущаннями інструкторів у навчальному таборі.
Італія: децимація після Капоретто
Італійська армія мала найжорсткіший дисциплінарний режим Західного фронту: приблизно 750 страчених за війну, причому Луїджі Кадорна відновив античну практику децимації — розстрілу кожного десятого з відступаючої частини, обраного за жеребом. Після катастрофи під Капоретто в жовтні 1917 року це застосовували масово. Про сам фронт — у статті про Італійський фронт.
Росія: від Наказу №1 до розпаду фронту
У Росії криза дисципліни переросла в розпад держави. Наказ №1 Петроградської ради (14 березня 1917) передав владу в частинах солдатським комітетам і фактично скасував одноосібне командування. До осені 1917 року кількість дезертирів оцінюють у 1,5–2 мільйони осіб. Фінал цієї траєкторії — Брестський мир і вихід Росії з війни.
Німеччина та Австро-Угорщина: бунт, що завершив війну
Німеччина стратила за всю війну лише 48 власних солдатів — у шість разів менше за Британію. Але саме німецький бунт зупинив війну: 29 жовтня 1918 року екіпажі Флоту відкритого моря в Кілі відмовилися виходити в останній бій. За тиждень повстання поширилося на всю країну, 9 листопада кайзер зрікся престолу, 11 листопада підписано перемир'я.
В австро-угорському флоті бунт спалахнув раніше — у лютому 1918 року в Которській затоці, де близько 800 моряків підняли червоні прапори. Чотирьох керівників стратили, але імперія вже розсипалася зсередини: про це — у матеріалі про розпад Австро-Угорщини.
Що з цього працює у Frontkrieg
У Frontkrieg немає окремої механіки «бунту армії», але історичний урок закладено в систему моралі провінцій. Логіка та сама: сила держави визначається не кількістю юнітів, а готовністю тилу їх утримувати.
- Захоплені провінції мають низьку мораль і дають менше ресурсів, доки не відновляться — аналог окупаційної втоми 1917 року.
- Розтягнутий фронт карається. Чим далі армія від столиці, тим дорожче обходиться утримання — класична проблема всіх наступів 1917-го.
- Нескінченний наступ невигідний. Втрати юнітів у безрезультатних атаках просідають економіку швидше, ніж приносять території.
- Рішення Петена перекладається прямо: зупинитися, відновити мораль і економіку, накопичити артилерію й атакувати пізніше.
Як саме утримувати мораль у своїй імперії — розібрано в гайді Мораль провінцій. Масштаб людських втрат, що стояв за цими рішеннями, — у матеріалі про втрати Першої світової.
Хронологія ключових бунтів 1917–1918
- 16 квітня 1917 — початок наступу Нівеля на Шмен-де-Дам; провал за перший тиждень.
- Кінець квітня — серпень 1917 — французькі мутинії, 68 зі 112 дивізій.
- 15 травня 1917 — Філіпа Петена призначено головнокомандувачем замість Робера Нівеля.
- Вересень 1917 — бунт у британському навчальному таборі Етапль, тривав близько тижня.
- Жовтень 1917 — розгром під Капоретто, масове застосування децимації в італійській армії.
- Лютий 1918 — повстання близько 800 моряків у Которській затоці, четверо страчених.
- 29 жовтня 1918 — відмова екіпажів у Кілі; за 12 днів — перемир'я.
Поширені запитання
Скільки солдатів розстріляли за бунт у Першій світовій?
Точні цифри різняться за арміями. Франція стратила 49 учасників мутиній 1917 року з 554 смертних вироків, Британія — 306 солдатів за всю війну, Італія — близько 750, Німеччина — 48. Італійська армія була найжорсткішою, німецька — найм'якшою у вироках, але саме в ній бунт зрештою переміг.
Чому французькі мутинії 1917 року не призвели до поразки?
Німецьке командування не отримало розвідданих про масштаб кризи й не атакувало влітку 1917 року. Паралельно Філіп Петен поєднав обмежені покарання з реальними поступками — відпустками, ротацією і припиненням безперспективних наступів, — і до осені боєздатність відновилася.
Що таке децимація і чи застосовували її у XX столітті?
Децимація — антична римська кара, коли з винної частини за жеребом страчували кожного десятого. У Першій світовій її відновив італійський головнокомандувач Луїджі Кадорна, особливо після поразки під Капоретто в жовтні 1917 року. Це рідкісний випадок повернення античної практики в армію XX століття.
Який бунт вплинув на війну найбільше?
Повстання моряків у Кілі 29 жовтня 1918 року. Відмова Флоту відкритого моря виходити в бій за два тижні переросла в революцію, зречення кайзера Вільгельма II 9 листопада і перемир'я 11 листопада 1918 року.
Висновок
Бунти в арміях Першої світової показали межу, за якою призовна армія перестає бути інструментом: не брак набоїв, а зникнення сенсу наказу. Франція цю межу намацала і відійшла назад, Італія спробувала перейти її силою, Росія і Німеччина її перетнули й втратили держави в тому вигляді, у якому вступали у війну.
У стратегії це перекладається просто: рахувати не лише армії, а й ресурс терпіння власного тилу. Перевірити це на практиці можна в поточній партії — нова гра стартує щодня, а інші розбори механік і історії зібрані в блозі.