Італійський фронт Першої світової війни: Ізонцо, Капоретто, Біла війна
Італійський фронт Першої світової війни — це приблизно 600 км гірської лінії від перевалу Стельвіо до Адріатичного моря, де з травня 1915-го по листопад 1918-го Італія воювала проти Австро-Угорщини. Це найвищий фронт тієї війни: позиції тримали на висоті понад 3 000 метрів, а за одну річку Ізонцо відбулося дванадцять окремих битв за 29 місяців. Італія програла майже кожен свій наступ, у жовтні 1917-го пережила катастрофу під Капоретто — і все одно закінчила війну переможцем. Для гравця Frontkrieg це найкращий історичний підручник з вузького укріпленого фронту: чому лобовий штурм там не працює і чим його замінити.
Головне коротко
- Італія оголосила війну Австро-Угорщині 23 травня 1915 року, хоча з 1882-го формально була в союзі з Віднем і Берліном.
- Довжина фронту — близько 600 км, з них понад 400 км проходило горами.
- Битв на Ізонцо було дванадцять: одинадцять італійських наступів і один австро-німецький, який увійшов в історію як Капоретто.
- Під Капоретто італійська армія за два тижні відкотилася приблизно на 150 км і втратила близько 265 000 полоненими.
- Італійські військові втрати загиблими — приблизно 650 000 осіб; ще десятки тисяч убили не кулі, а лавини й мороз.
Чому Італія воювала проти вчорашніх союзників
З 1882 року Італія входила до Троїстого союзу разом із Німеччиною та Австро-Угорщиною. Коли в серпні 1914-го війна почалася, Рим оголосив нейтралітет: договір був оборонним, а Відень напав на Сербію першим — формальна підстава не воювати знайшлася миттєво.
Далі був рік торгів. Австро-Угорщина пропонувала територіальні поступки за нейтралітет, Антанта — більше й одразу. 26 квітня 1915 року в Лондоні підписали таємний договір: за вступ у війну Італія мала отримати Південний Тіроль, Трієст, Істрію та частину Далмації. Через місяць, 23 травня 1915-го, Італія оголосила війну Австро-Угорщині.
Проблема була в географії. Кордон проходив хребтами, і майже всі зручні позиції належали австрійцям — вони дивилися на італійців згори. Єдиний напрямок, де рівнина дозволяла наступати великими силами, вів через долину річки Ізонцо на Трієст. Саме туди начальник генштабу Луїджі Кадорна і бив — знову, і знову, і знову.
Дванадцять битв за Ізонцо
Ізонцо (сьогодні Соча в Словенії) — річка завдовжки 138 км. Між червнем 1915-го і листопадом 1917-го на її берегах відбулося дванадцять битв, і це не метафора: історики нумерують їх від першої до дванадцятої.
Схема повторювалася майже без змін. Італійська артилерія кілька днів обробляла австрійські позиції, потім піхота йшла вгору по відкритому схилу на кулемети, брала першу траншею, іноді другу — і зупинялася перед наступним хребтом, бо резерви не встигали, а гармати лишалися позаду. Найбільший успіх — шоста битва в серпні 1916-го, коли італійці взяли місто Горіція. Фронт зсунувся на кілька кілометрів.
Чому одинадцять наступів не дали прориву
Причина не в хоробрості, а в арифметиці. Оборона в горах отримувала три безкоштовні бонуси: висоту (спостереження й вогонь згори), вузькість (наступати можна лише кількома долинами, і всі вони пристріляні) та камінь замість землі — снаряди, що вибухали на скелях, давали кам'яні уламки й уп'ятеро більший радіус ураження, ніж на м'якому ґрунті Фландрії. Той самий глухий кут, що й в окопній війні на Заході, тільки з нахилом 30 градусів.
Кадорна відповідав на невдачі дисципліною: за роки війни італійські трибунали винесли понад 750 смертних вироків, практикувалися й децимації. Мораль армії, яка одинадцять разів ішла на ті самі схили, до осені 1917-го була вичерпана — і це стало важливішим за будь-які цифри дивізій.
Біла війна: фронт вище трьох тисяч метрів
Ділянку в Доломітах і Ортлерських Альпах італійці назвали Guerra Bianca — Біла війна. Позиції обладнували на льодовиках, гармати тягли канатними дорогами, у товщі льоду Мармолади (3 343 м) прорубали цілу «крижану місто» — систему тунелів і казарм на кілька сотень людей.
Головним ворогом тут була не інша армія. 13 грудня 1916 року, у день, що дістав назву «Біла п'ятниця», серія лавин після рекордних снігопадів забрала за кілька діб близько 10 000 життів з обох боків. За оцінками, лавини й обмороження вбили на цьому фронті десятки тисяч солдатів — порівнянно з великою битвою.
Капоретто, 24 жовтня 1917: як обвалився «непрохідний» фронт
Восени 1917-го Австро-Угорщина попросила допомоги, і Німеччина перекинула на Ізонцо 14-ту армію. Удар припав на ділянку біля містечка Капоретто (нині Кобарид).
Прорив зробили не числом, а методом. Спершу — короткий, але щільний артилерійський і газовий наліт по штабах і батареях, а не по траншеях. Потім у туман і дощ пішли штурмові групи, які не штурмували укріплені вузли в лоб, а просочувалися між ними і йшли далі, в тил, розриваючи зв'язок і залишаючи опорні пункти вмирати самотньо. Італійська оборона, розтягнута вздовж усього фронту й без глибоких резервів, посипалася за добу.
Далі був відступ приблизно на 150 км — за річку П'яве, майже під Венецію. Італія втратила близько 265 000 полоненими, майже всю важку артилерію і три чверті запасів. Кадорну зняли, уряд упав, слово «Капоретто» в італійській мові й досі означає «повний розгром».
Вітторіо-Венето: чому Італія все-таки виграла
Парадокс у тому, що коротший фронт по П'яве виявився міцнішим за довгий по Ізонцо. Нова лінія була вдвічі коротшою, спиралася на річку, а тил скоротився до кількох десятків кілометрів. Червневий наступ австрійців 1918 року на П'яве захлинувся.
24 жовтня 1918 року італійці разом із британськими та французькими дивізіями почали власний наступ під Вітторіо-Венето — і цього разу армія Габсбургів не витримала: імперія вже розпадалася зсередини, полки просто йшли додому. 3 листопада 1918 року у Віллі Джусті підписали перемир'я, чинне з 15:00 наступного дня. Австро-Угорщина вибула з війни за тиждень до Німеччини.
Ціна фронту в цифрах
- Італійські військові загиблі: близько 650 000, поранені — понад 950 000.
- Австро-Угорські втрати на італійському напрямку: понад 1 000 000 убитими, пораненими й полоненими.
- Тривалість: 41 місяць — з 23 травня 1915-го по 4 листопада 1918-го.
- Найвища задокументована позиція боїв: понад 3 800 м (район Ортлера).
Що з цього працює у Frontkrieg
Гірського рельєфу як окремої механіки у грі немає, але сама геометрія «вузький фронт проти підготовленої оборони» відтворюється в кожній партії — щойно ви впираєтесь у ворожу столицю або в перешийок між морями.
Три правила вузького фронту
- Не повторюйте Ізонцо. Одинадцять однакових атак в одну точку — це одинадцять разів згодована ворогові армія. Якщо два штурми поспіль не дали провінції, третій не дасть теж: шукайте фланг, море або слабшого сусіда. Механіка наступальної тактики працює на концентрації, а не на повторенні.
- Спершу гармати, потім піхота. Артилерія у Frontkrieg б'є на 90 одиниць дальності й має множник 1,5 проти піхоти, але власний наземний захист у неї всього 1 — вона нищить оборонця, доки її саму не дістали. Обстріл до штурму — це і є той «короткий щільний наліт», який зробив Капоретто.
- Готуйте оборону в глибину, а не в лінію. Італійці 1917-го тримали все в першому ешелоні й втратили все за добу. У грі глибина — це фортеця (до 5 рівнів, кожен дає +5 до моралі провінції, а з 3-го рівня ворог узагалі не бачить розміру гарнізону) плюс рухомий резерв позаду фронту.
Ще одна пряма аналогія — мораль. Щойно захоплена провінція стартує з 25 моралі й відновлюється приблизно на 40 % розриву до цілі за ігровий день, а кожен крок від столиці забирає −8 (максимум −35). Тому наступ на 150 км углиб, як у німців після Капоретто, у грі теж закінчується сам собою: армія відривається від бази, провінції тримаються погано, темп падає. Про це детальніше — у гайді з пересування військ і логістики.
Порівняти дві протилежні школи війни зручно, прочитавши про Східний фронт — маневрений, розтягнутий, з проривами на сотні кілометрів — і про великі битви Першої світової загалом.
Часті питання
Чому Італія вступила у війну на боці Антанти, а не Німеччини?
Тому що Троїстий союз був оборонним, а Австро-Угорщина напала на Сербію сама. Крім того, головні територіальні претензії Італії — Південний Тіроль і Трієст — належали саме Австро-Угорщині. Антанта пообіцяла їх Лондонським договором від 26 квітня 1915 року, Відень пропонував менше.
Скільки битв на Ізонцо було насправді?
Дванадцять, з червня 1915-го по листопад 1917-го. Перші одинадцять — італійські наступи, дванадцята — австро-німецький контрудар, відоміший як битва під Капоретто.
Скільки італійців загинуло у Першій світовій війні?
Близько 650 000 військових загиблих і понад 950 000 поранених. З урахуванням цивільних жертв і смертей від голоду та хвороб оцінки сягають 1,2 мільйона осіб.
Що таке Капоретто і чому це слово стало синонімом катастрофи?
Капоретто — містечко на Ізонцо, де 24 жовтня 1917 року австро-німецькі війська прорвали італійський фронт за одну добу. Італія відкотилася на 150 км і втратила близько 265 000 полоненими. В італійській мові Caporetto й досі вживають у значенні «нищівна поразка».
Підсумок
Італійський фронт Першої світової війни показав дві речі. Перша: проти підготовленої оборони у вузькій смузі повторення того самого наступу не дає нічого, скільки б разів ви його не повторили. Друга: фронт ламається не там, де сильніше б'ють, а там, де тонше зв'язок і немає резерву — саме це зробили німці під Капоретто і саме це працює проти вас у грі.
Хочете перевірити обидва уроки на практиці? Приєднуйтесь до нової партії Frontkrieg — вона стартує щодня, реєстрація безкоштовна, а вибір між лобовим штурмом і обхідним маневром доведеться робити вже в перші дні. Більше історичних і тактичних розборів — у блозі.
Джерело: Італійський фронт Першої світової війни — Вікіпедія