Тварини Першої світової війни: коні, голуби й собаки на фронті
У Першій світовій війні поруч із людьми служили мільйони тварин, і більшість із них не повернулася. За оцінками Imperial War Museum, лише коней, мулів і ослів на фронтах 1914-1918 років загинуло близько 8 мільйонів. Британія відправила за кордон понад мільйон коней, а додому повернулося приблизно 62 тисячі. Голуби носили донесення там, де мовчав перебитий телефонний кабель, собаки витягували поранених з нічийної землі, верблюди возили воду через Синай, а канарки попереджали саперів про чадний газ у тунелях. Ця стаття - для читачів і гравців, яким цікаво, як саме тварини тримали на собі логістику, зв’язок і медицину великої війни, і чому цей досвід досі відлунює в стратегіях про 1914 рік.
Скільки тварин воювало у Першій світовій
Армії серпня 1914 року були кінними арміями з паровим тилом. Вантажівок бракувало, танк уперше виїхав на поле бою аж у вересні 1916 року, і все, що треба було перевезти між залізничною станцією та окопом, тягли коні й мули.
Масштаб був велетенський. Німеччина за роки війни поставила в стрій близько 1,4 мільйона коней. Британія відправила на фронти понад 1 мільйон тварин, і лише близько 62 тисяч коней повернулися додому після перемир’я. Загальні втрати коней, мулів і ослів усіх армій оцінюють у 8 мільйонів - це більше, ніж загинуло солдатів будь-якої окремої країни-учасниці.
Крім тяглової сили, армії використовували щонайменше чотири інші категорії тварин:
- Зв язок - поштові голуби, а на деяких ділянках і собаки-посильні.
- Медицина - собаки-санітари, які шукали поранених у темряві.
- Охорона - вартові собаки на траншейних постах і в таборах.
- Безпека робіт - канарки й миші, чутливіші за людину до чадного газу в підкопах.
У Лондоні на Парк-Лейн від 2004 року стоїть меморіал Animals in War з написом, який пояснює все: вони не мали вибору.
Коні та мули: двигун, який їв більше, ніж стріляв
Кінь на активній службі з’їдав приблизно 10 кілограмів фуражу на добу - вшестеро більше за денний раціон піхотинця. Помножте це на сотні тисяч тварин, і фураж перетворюється на одну з найбільших статей постачання за тоннажем, яку Британія возила через Ла-Манш. Сіно й овес займали трюми, які інакше пішли б під снаряди.
Мул виявився витривалішим за коня там, де було найважче. На кам янистих схилах італійського фронту і в багнюці Фландрії саме мули витягували гаубиці, коли колеса вгрузали по вісь. Британська армія закуповувала їх десятками тисяч у США та Іспанії.
Гинули тварини не в кавалерійських атаках, як уявляє кіно, а від виснаження, хвороб і артилерійського вогню на дорогах підвозу. Ветеринарна служба працювала як повноцінна військова медицина: британський Army Veterinary Corps за війну пролікував близько 2,5 мільйона тварин і повернув у стрій приблизно 2 мільйони з них.
Чому фураж важив більше за снаряди
Логіка постачання 1914 року була замкненою петлею. Щоб підвезти снаряди до фронту, потрібні коні. Щоб коні йшли, потрібен фураж. Щоб підвезти фураж, потрібні знову коні. Кожен кілометр від залізничної станції додавав до цієї петлі ще один виток, і саме тому залізниці визначали темп мобілізації сильніше за будь-який стратегічний задум.
Голуби: пошта, яку не можна заглушити
Телефонний кабель під артобстрілом жив хвилини. Радіо було громіздким і легко перехоплювалося. На цьому тлі поштовий голуб виглядав архаїкою, а насправді був найнадійнішим каналом зв’язку останньої милі.
Британія використала понад 100 тисяч голубів, і близько 95 відсотків випущених птахів доносили повідомлення до адресата. Пересувні голуб’ятні возили на переобладнаних автобусах слідом за наступом, щоб птах завжди мав куди летіти.
Найвідоміший випадок стався 4 жовтня 1918 року в Аргоннському лісі. Оточений батальйон 77-ї дивізії армії США потрапив під вогонь власної артилерії, і всі спроби передати координати провалилися. Останній голуб на прізвисько Шер Амі злетів, отримав поранення в перші ж секунди, але подолав близько 40 кілометрів і доставив записку. Вогонь припинили, близько 194 бійців вийшли з оточення, а птаха нагородили французьким Воєнним хрестом. Докладніше про принцип роботи такої пошти - у статті про поштового голуба.
Собаки: санітари, зв’язківці, вартові
Собака проходив ділянку під обстрілом швидше за людину-посильного і був значно меншою мішенню. Німеччина за війну підготувала близько 30 тисяч службових собак, а британська школа військових собак у Шубернессі, заснована 1917 року, випустила понад 7 тисяч.
Найтяжчу роботу виконували собаки-санітари. Їх навчали шукати поранених уночі, нести на нашийнику перев’язувальний пакет і повертатися до медиків, щоб привести їх до знайденої людини. У поєднанні з польовою медициною того часу це давало пораненому додаткові години життя, а тоді години вирішували все.
Символом цієї служби став пес Сержант Стаббі з американської 102-ї піхотної дивізії: 18 місяців на фронті, участь у 17 боях і кілька задокументованих випадків, коли він попередив окоп про газову атаку раніше за вартових.
Верблюди, слони й канарки
За межами Європи склад фронтового звіринця змінювався. На Синаї та в Палестині британці 1916 року сформували Imperial Camel Corps, який на піку налічував близько 4150 бійців: верблюд ніс воду й спорядження там, де кінь гинув за день переходу.
У тилу до роботи залучали навіть цирк. У Шеффілді 1916 року слониху Ліззі впрягли у вози металургійного заводу, бо всіх тяглових коней забрала армія - виразна ілюстрація того, як війна вимивала ресурси з тилу й цивільної економіки.
Під землею працювали найменші учасники війни. Саперні роти, які вели підкопи під ворожі позиції, брали з собою канарок і мишей: птах втрачав свідомість від чадного газу набагато раніше за людину і давав тунельникам час вийти. Коти в окопах полювали на щурів, які псували продовольство й розносили хвороби.
Що з цієї історії видно у Frontkrieg
Frontkrieg не моделює окремих коней, але успадковує головний урок 1914 року: рухливість коштує їжі. Кавалерія в грі будується за 6500 грошей і 40 одиниць зерна за 3 години, тоді як піхота потребує лише грошей. Зерно витрачається ще до першого пострілу.
Далі працює утримання. Кожен кінний загін з’їдає близько 1 одиниці зерна за ігрову добу, і якщо баланс у категорії їжі стає від’ємним, провінції втрачають 15 пунктів моралі. Армія, яку нічим годувати, руйнує тил швидше за ворога.
Натомість ви отримуєте те саме, заради чого кавалерію тримали справжні штаби:
- Швидкість 1.0 проти 0.5 у піхоти - кінний загін проходить удвічі більшу відстань за той самий час.
- Радіус огляду 130 проти 90 - кавалерія бачить далі й першою знаходить чужі колони.
- Атака 12 проти 4 - але захист лише 6, тож проти окопаної піхоти й артилерії коні горять так само, як горіли у 1914 році.
Саме тому в партії на 4800 провінцій кавалерія працює як розвідка й рейдер по тилах, а не як ударний кулак. Детальний розбір ролей - у гайді про типи юнітів і контри, а баланс зерна проти нафти - в економічному гайді.
Часті питання
Які тварини воювали у Першій світовій війні?
Коні, мули й осли як тяглова сила, поштові голуби для зв’язку, собаки як санітари, посильні та вартові, верблюди на Близькому Сході, слони на тилових роботах, а також канарки й миші для виявлення газу в підкопах.
Скільки коней загинуло у Першій світовій війні?
Близько 8 мільйонів коней, мулів і ослів загинуло на всіх фронтах 1914-1918 років. Британія відправила за кордон понад мільйон тварин, і додому повернулося лише близько 62 тисяч коней.
Чи були собаки на фронті Першої світової війни?
Так. Німеччина підготувала близько 30 тисяч службових собак, британська школа в Шубернессі - понад 7 тисяч. Вони шукали поранених, носили донесення й охороняли позиції. Найвідоміший з них - Сержант Стаббі, учасник 17 боїв.
Яких тварин загинуло найбільше?
Коней. Вони становили основу транспорту всіх армій, працювали найближче до зони обстрілу і вмирали переважно від виснаження та хвороб, а не в бою.
Висновок
Перша світова війна була останньою великою війною, де результат залежав від того, чи вистачить вівса. Мільйони коней, сотні тисяч голубів і десятки тисяч собак не обирали цю війну, але саме вони тримали зв’язок, підвіз і евакуацію, поки фронт стояв у багнюці. Це найкраще пояснення, чому в грандстратегії постачання важить не менше за вогневу міць.
Перевірити це можна на практиці: приєднуйтеся до нової партії у Frontkrieg - нова гра стартує щодня, до 500 гравців і 70 ШІ-націй на карті з 4800 провінцій, безкоштовно і без доната. Більше розборів історії та механік - у нашому блозі, зокрема в матеріалі про кавалерію Першої світової і про загальні втрати війни.
Джерело: Перша світова війна, Вікіпедія.