Підземна війна Першої світової: тунелі, сапери й вибух під Мессінами

Підземна війна Першої світової - це бойові дії у тунелях під нічийною землею: сапери копали галереї під ворожі окопи, закладали вибухівку і підривали позицію разом з гарнізоном. Пік цієї війни настав 7 червня 1917 року під Мессінами в Бельгії, коли британці о 03:10 одночасно підірвали 19 мін із приблизно 450 тоннами амоналу. Вибух забрав близько 10 000 німецьких солдатів за секунди, а гул почули в Лондоні за понад 200 кілометрів. Ця стаття - для тих, хто цікавиться історією Першої світової війни і хоче зрозуміти, як армії ламали фронт, який не брався лобовою атакою.

Коротко: головне про тунельну війну

• Підземна війна виникла там, де наземний фронт застиг: якщо обійти позицію неможливо, лишається пройти під нею.
• Британські тунельні роти до 1916 року налічували близько 25 000 людей; лише за 1916 рік британці підірвали 750 мін, німці - 696.
• Найбільша мінна операція війни - Мессінський хребет, 7 червня 1917: 19 зарядів, близько 450 тонн вибухівки.
• Кратери нікуди не поділися: Лохнагарський у Франції досі має близько 91 метра в діаметрі і 21 метр глибини.
• Сучасні ігри успадкували не тунелі, а саму задачу: як зламати позицію, яку не бере піхота в лоб.

Чому армії полізли під землю

До кінця 1914 року Західний фронт перетворився на суцільну лінію окопів від Північного моря до швейцарського кордону. Флангів не лишилося: обходити було нічого. Детальніше про те, як виник цей глухий кут, ми писали в матеріалі про окопну війну Першої світової.

Коли фронт застигає, у командування лишається три варіанти: більше артилерії, нова техніка або інший вимір. Перші два дали багатогодинні загороджувальні вали вогню і танки. Третім виміром стала глибина.

Ідея була не новою. Підкопи під фортечні мури застосовували ще в античності й середньовіччі: сапери рили галерею під стіну, підпирали її дерев'яними стійками, підпалювали кріплення - і стіна осідала. Перша світова лише підняла масштаб: замість стіни - кілометр окопів, замість вогню - сотні тонн промислової вибухівки.

Хто копав: шахтарі замість солдатів

Звичайна піхота для такої роботи не годилася. Британське командування пішло нетиповим шляхом і почало набирати цивільних фахівців - передусім "глиняних копачів" (clay kickers), які прокладали каналізаційні тунелі під Манчестером і Лондоном.

Техніка копання виглядала так: робітник лягав спиною на похилу дерев'яну опору, ставив ноги на спеціальну лопату і виштовхував глину вагою власного тіла. Руками в такій позі майже не працюють, тому інструмент майже не стукає. Тиша була головною вимогою: будь-який удар кирки видавав напрямок галереї ворожим слухачам.

Що робило тунельні роти настільки цінними:

• Вони мали промисловий досвід роботи з вологим ґрунтом, кріпленням і вентиляцією, якого не було в армії.
• Вони працювали швидше: досвідчена зміна просувалася на кілька метрів за добу там, де звичайні сапери застрягали.
• Вони вміли тримати тишу, а в мінній війні тиша дорівнювала виживанню.

Умови були жахливими навіть за мірками фронту. Галереї йшли на глибині приблизно 25-36 метрів, найдовші сягали понад 650 метрів, повітря подавали ручними міхами, а головним ворогом була не куля, а обвал, затоплення і задуха.

Контрмінна війна: слухати землю

Щойно одна сторона починала копати, інша починала слухати. У хід ішли геофони і найпростіший прийом: сапер встромляв у стінку галереї палицю, затискав її зубами і ловив вібрацію через кістки черепа.

Виявивши чужий хід, закладали камуфлет - заряд, розрахований не на підрив окопів зверху, а на обвал ворожої галереї під землею. Іноді зміни проламувалися одна в одну і бій тривав у темряві в тунелі заввишки менше людського зросту.

У підсумку підземний фронт жив за власним календарем: нагорі могло не бути жодної атаки місяцями, а внизу щотижня хтось когось підривав. Найяскравіший приклад - пагорб Бют-де-Вокуа у Франції, де з 1915 по 1918 рік пролунало 519 підривів, а вершина пагорба стала нижчою приблизно на 18 метрів.

Мессіни, 7 червня 1917: вибух, який почули в Лондоні

Мессінський хребет на південь від Іпру давав німцям перевагу у спостереженні за британськими позиціями. Штурмувати його в лоб означало повторити Сомму. Тому підготовку почали майже за два роки до атаки.

Хронологія і масштаб операції:

• Тунельні роти проклали понад два десятки галерей під німецькі позиції на хребті.
• Під землю заклали близько 450 тонн амоналу, розподілених між зарядами різної потужності.
• 7 червня 1917 року о 03:10 підірвали 19 мін майже одночасно.
• Німецькі втрати від самого вибуху оцінюють приблизно в 10 000 людей.
• Ударну хвилю і гул зафіксували в Лондоні, приблизно за 230 кілометрів.

Далі сталося те, що для Першої світової було рідкістю: піхота зайняла хребет за кілька годин, бо оборонятися на ньому вже не було кому. Мессіни лишилися одним з небагатьох епізодів, де підготовка дала майже ідеальний результат, і саме тому їх досі розбирають поруч із найбільшими операціями війни - про них ми писали в огляді великих битв Першої світової.

Історія мала й пізніше продовження. Частину зарядів так і не підірвали. 17 червня 1955 року в один з них влучила блискавка, і забута міна здетонувала через 38 років після битви. З людей тоді ніхто не постраждав.

Кратери, які лишилися на карті

Підземна війна залишила по собі найдовговічніший слід з усіх родів зброї тієї епохи: вирви, які не заросли за сто років.

Лохнагарський кратер

Підірваний 1 липня 1916 року о 07:28 на початку битви на Соммі, біля села Ла-Буассель. Заряд близько 27 тонн амоналу. Сьогодні кратер має приблизно 91 метр у діаметрі і 21 метр глибини, він викуплений приватною особою і збережений як меморіал.

Гірський фронт

В Альпах і Доломітах воювали вже не з глиною, а зі скелею і льодом. Італійські та австро-угорські сапери прокладали штольні у вапняку, а на льодовику Мармолада австрійці видовбали цілу систему ходів усередині криги, щоб ховатися від артилерії та морозу. Цей фронт ми розбирали окремо в матеріалі про Італійський фронт.

Чому тунельна війна зникла

Мессіни стали одночасно вершиною і кінцем мінної війни. Причин кілька.

По-перше, операція вимагала близько двох років підготовки на одній ділянці фронту. Це працює, лише поки фронт нерухомий.

По-друге, у 1917-1918 роках війна знову стала маневровою: танки, штурмові групи й авіація повернули рух, а рухомому фронту тунель не встигає нічого дати. Як техніка змінила темп, ми показували в матеріалі про танки Першої світової.

По-третє, артилерія зросла настільки, що важкі гармати й залізничні установки давали порівнянний ефект за години, а не за роки. Про це докладніше в статті про артилерію Першої світової.

Що з цього працює у Frontkrieg

У Frontkrieg немає підземних галерей, але є та сама задача, заради якої їх копали: позиція, яку не бере лобова атака, і ціна часу на її підготовку.

Три прийоми, які замінюють тунель:

• Артилерія як підготовка. Гармати б'ють по провінції з сусідньої клітинки і ламають не лише армію, а й інфраструктуру. Як саме вибивати заводи й залізниці, ми розписали в гайді про руйнування будівель ворога.
• Фортеця як відповідь. Укріплення прокачується до 5 рівня, а з 3 рівня ховає розмір гарнізону від чужої розвідки, тобто ворог планує штурм наосліп - саме так працювали німецькі позиції під Мессінами до того, як їх знайшли під землею.
• Логістика замість глибини. Залізниці різко прискорюють марш військ через провінцію, і підготовлений удар із правильного напрямку часто дешевший за будь-який штурм у лоб. Історичну паралель ми розбирали в матеріалі про залізниці та план Шліффена.

Головний урок Мессін для гравця простий: фронт ламає не кількість піхоти, а підготовка, про яку супротивник не знає.

Часті запитання

Чому тунельників так цінували у Першій світовій?

Бо їхню роботу не міг виконати ніхто інший. Копання тихої галереї у вологому ґрунті на глибині понад 25 метрів вимагало шахтарської кваліфікації, навичок кріплення і вентиляції. Британські тунельні роти налічували близько 25 000 людей і отримували вищу платню, ніж звичайна піхота.

Скільки мін підірвали під Мессінами?

7 червня 1917 року о 03:10 британці підірвали 19 мін загальною потужністю близько 450 тонн амоналу. Ще кілька закладених зарядів так і не були використані; один з них детонував від удару блискавки в 1955 році.

Чи лишилися невибухлі міни Першої світової?

Так. Частина зарядів під Мессінським хребтом досі лежить під землею, бо їх точне розташування та стан невідомі, а спроба витягти вибухівку небезпечніша за те, щоб її не чіпати. Саме тому ці ділянки позначені й контролюються.

Чи застосовують тунельну війну сьогодні?

Підкопи під укріплення у форматі Першої світової зникли, бо фронти рідко стоять роками на одному місці. Водночас підземні споруди як укриття і шляхи сполучення лишилися у військовій практиці, тому сам принцип "забрати бій у вимір, який противник не контролює" нікуди не подівся.

Підсумок

Підземна війна Першої світової була відповіддю на глухий кут окопного фронту: якщо не можна обійти позицію збоку, її проходять знизу. Мессіни 7 червня 1917 року показали максимум цього підходу - 19 мін, близько 450 тонн вибухівки, хребет, зайнятий за кілька годин, і ціна у два роки підготовки.

Якщо вам цікаво перевірити цю логіку на практиці, у Frontkrieg нова партія стартує щодня: до 500 гравців і 70 ШІ-націй на карті з 4800 провінцій, безкоштовно і просто в браузері. Зайдіть у лобі і спробуйте взяти укріплену провінцію не лобовою атакою, а підготовкою.

Більше розборів історії та механік - у блозі Frontkrieg.

Джерело: Перша світова війна - Вікіпедія