Операція «Альберіх» 1917: як Німеччина відступила на лінію Гінденбурга й спалила землю
Операція «Альберіх» - це стратегічний відступ німецької армії на Західному фронті з 9 лютого по 20 березня 1917 року: війська відійшли приблизно на 40 км з виступів під Бапомом і Нуайоном на нову, коротшу й міцнішу позицію - лінію Гінденбурга (Siegfriedstellung). Фронт скоротився приблизно на 40 км, 13-14 дивізій вивільнилися в німецький резерв, а за собою німці залишили пустку площею близько 1500 квадратних кілометрів, де були знищені села, дороги, залізниці й колодязі. Історики називають «Альберіх» однією з наймудріших оборонних операцій війни - і водночас пропагандистською катастрофою Німеччини. Це хрестоматійний урок для будь-якого гравця в стратегії: інколи найсильніший хід - віддати землю, зберегти війська й змусити противника починати з нуля.
У статті пояснюємо, чому Німеччина вирішила відступити, як проходив відхід, чому союзників застали зненацька і чого операція вчить у Frontkrieg. Перевірити ідеї можна в лобі гри - нова партія стартує щодня.
Операція «Альберіх» у цифрах
- Дати: 9 лютого - 20 березня 1917 року; основний відхід - 16-20 березня.
- Місце: північ Франції, між Аррасом, Сен-Кантеном і Нуайоном - виступи під Бапомом і Нуайоном, що лишилися після битви на Соммі.
- Скорочення фронту: близько 40 км (25 миль); деякі джерела дають 40-45 км.
- Заощаджені війська: для утримання лінії потрібно було на 13-14 дивізій менше - вони стали свіжим стратегічним резервом.
- Баланс сил: німецька армія на заході мала 154 дивізії проти приблизно 190 союзних.
- Випалена земля: близько 1500 квадратних кілометрів (580 квадратних миль).
- Цивільні: приблизно 125 тисяч працездатних французів вивезли на роботи в інші райони окупованої Франції.
- Результат: успіх Німеччини - лінію скоротили, а весняні плани союзників було зірвано.
Чому Німеччина вирішила відступити
До кінця битви на Соммі німецька армія була виснажена. У серпні 1916 року Пауль фон Гінденбург і Еріх Людендорф змінили Еріха фон Фалькенгайна на чолі Верховного головнокомандування, і невдовзі наказали збудувати нову оборонну лінію на схід від сомського фронту - від Арраса до Лана. Проблема була в людях: навіть з підкріпленнями зі Східного фронту німці на заході мали лише 154 дивізії проти приблизно 190 у союзників.
Лінія Гінденбурга давала вихід. Її будували вглиб, за широкими смугами колючого дроту й з гніздами кулеметів, а в багатьох секторах позиції стояли на зворотних схилах, щоб ворожа артилерія не могла легко їх побачити. Коротший фронт означав, що менше військ утримує більше землі. Німці також розраховували, що союзникам доведеться відбудовувати всі дороги й залізниці перед штурмом нової лінії, а кожен день затримки давав більше часу підводній війні, відновленій 1 лютого 1917 року.
Рішення далося нелегко. Людендорф вагався до останнього, бо відступ міг підірвати моральний дух солдатів і цивільних. Генерал Фріц фон Белов, який командував 1-ю армією на Соммі, був проти, а кронпринц Рупрехт Баварський волів глибший відхід на лінію через Лілль і Камбре. Командир XIV резервного корпусу доповідав, що мораль низька, а деякі позиції на Анкрі - це лише затоплені воронки. 4 лютого 1917 року кайзер Вільгельм II наказав спустошити територію між позиціями й почати відхід 9 лютого.
Як проходив відступ
9-22 лютого: підготовка і перший крок назад
«Альберіх» розпочався в районі, який мали залишити. Розбирали залізниці й дороги, рубали дерева, труїли колодязі, руйнували міста й села, ставили безліч мін і пасток. 22 лютого 1-ша армія відійшла приблизно на 4,8 км на фронті близько 24 км до проміжної позиції. Другий крок назад відбувся 11 березня, під час британського підготовчого обстрілу, і британці помітили його лише в ніч на 13 березня.
16-20 березня: основний відхід
Останні руйнування почалися 16 березня, і впродовж п'яти днів німецька армія відступила приблизно на 40 км, повністю залишивши виступ під Нуайоном. Відхід прикривали ар'єргарди кулеметників, а дороги за ними були зруйновані мінами. За однією з оцінок, що наводять в історичній літературі, німці віддали більше французької території, ніж союзники здобули від вересня 1914 року до початку операції.
Випалена земля
Руйнування було свідомим і системним. Рупрехт був проти перетворення Нуайонського виступу на пустку через шкоду престижу імперії та вплив на дисципліну власних військ; він навіть думав про відставку, але лишився, боячись, що це виглядатиме як розкол між Баварією та рештою Німеччини. Дітей, матерів і літніх людей залишили з мінімальними пайками. Тому операцію пам'ятають і як військовий успіх, і як пропагандистську катастрофу.
Чому союзників застали зненацька
Союзники щось помічали. 9 листопада 1916 року група з восьми літаків-фоторозвідників у супроводі восьми винищувачів прикриття зафіксувала нову лінію укріплень від лісу Бурлон до Кеана й Бюлькура. Проте часта погана погода взимку й звичка німців будувати нові лінії позаду старих привели британську розвідку до хибного прочитання ознак: лише в середині січня 1917 року вона дійшла висновку, що нова лінія будується від Арраса до Лана. Більше про розвідувальну війну - у статтях розвідка і шифри Першої світової та авіація Першої світової.
Коли відступ почався, переслідування було повільним. Британські патрулі знаходили порожні німецькі форпости, але дороги були зруйновані, мости підірвані, а німці відходили на підготовлені позиції за прикриттям кулеметних ар'єргардів. Британські 3-тя й 5-та армії взяли Бапом 17 березня і Перонн 18 березня, але перед штурмом нової лінії їм довелося відбудовувати комунікації.
Найважливішим був час. Додаткові дивізії, вивільнені «Альберіхом», зібрали проти франко-британського наступу Нівеля на Ені, підготовку якого майже не приховували. Коли він розпочався в квітні 1917 року, французи зіткнулися з міцнішою обороною, ніж планувалося, і провал допоміг спричинити заколоти у французькій армії, описані в статті бунти й дезертирство в Першій світовій. Того ж місяця канадці взяли хребет, про який розповідає битва під Вімі 1917.
Успіх чи катастрофа?
У військовому сенсі «Альберіх» був успіхом: фронт став коротшим, резерви - сильнішими, а плани союзників на весну 1917 року було серйозно порушено. У політичному - операція коштувала дорого: політика випаленої землі зашкодила репутації Німеччини за кордоном. Сама лінія Гінденбурга не простояла вічно. Британські танки пробили її під Камбре в листопаді 1917 року (див. битва при Камбре 1917), а восени 1918 року союзники остаточно прорвали її під час наступу ста днів. Ширша картина глухого кута, який лінія мала розв'язати, - у статті окопна війна Першої світової.
Чого «Альберіх» вчить у Frontkrieg
- Коротший фронт легше втримати. Спирайте фланги на моря, гори чи нейтральні держави й віддайте виступи, що даремно зв'язують війська. Принцип розібрано в гайді з оборонної тактики.
- Міняйте простір на те, що приносить гроші. Обороняйте столицю, порти й заводські міста, а не весь периметр. Втрата прикордонної провінції неприємна; втрата економічного вузла може обвалити бюджет за одну ігрову добу.
- Змусьте атакувальника платити часом. На ворожій території армії рухаються лише на 0,35 від звичайної швидкості, тож кожна залишена провінція коштує переслідувачу години. Дивіться гайд з пересування військ.
- Будуйте опорний пункт углиб. Фортеця має до 5 рівнів, кожен рівень - 400 HP, а вона знижує шкоду по військах-захисниках на 30-90%. Фортеця 3-го рівня й вище ще й приховує розмір гарнізону.
- Розвідуйте тил. Британці неправильно прочитали ознаки; у грі аеростат ідентифікує ворога на 400 одиниць і відчуває рух до 720, винищувач бачить на 200, а піхота лише на 90. Читайте гайд з розвідки й туману війни.
- Бийте по тилу ворога. Залізниця має 250 HP, а залізнична гармата завдає 15 очок за раунд з відстані 340 одиниць - див. як зруйнувати будівлі ворога.
Frontkrieg - безкоштовна браузерна стратегія про Першу світову без pay-to-win: карта з 4800 провінцій, до 500 гравців і 70 ШІ-націй. Відкрийте лобі, скоротіть свій фронт - і перевірте, чи вистачить вам витримки віддати землю навмисно.
Часті запитання
Чому німці відступили на лінію Гінденбурга?
Бо їм бракувало військ: 154 дивізії на заході проти приблизно 190 союзних. Коротший фронт на міцнішій позиції вглиб вивільнив 13-14 дивізій і змусив союзників відбудовувати комунікації перед штурмом.
Чи була операція «Альберіх» успішною?
У військовому сенсі так: фронт скоротився приблизно на 40 км, резерви зросли, а весняні плани союзників було порушено. У політичному - це пропагандистська поразка Німеччини через політику випаленої землі.
Чому операція називалася «Альберіх»?
Назву взято від Альберіха, володаря карликів (нібелунгів) в оперному циклі Вагнера «Перстень нібелунга». Саму лінію Гінденбурга німці називали Siegfriedstellung, а інші її ділянки мали імена з того самого німецького епосу.
Чи прорвали лінію Гінденбурга?
Так. Британські танки вклинилися в неї під Камбре в листопаді 1917 року, а у вересні-жовтні 1918 року союзники прорвали її під час наступу ста днів. Фільм «1917» (2019) розгортається в квітні 1917 року на тлі цього самого відступу.
Від виступу до прямої лінії
«Альберіх» показує, що відступ може бути формою удару по планах противника: Німеччина віддала землю, зберегла дивізії й зіпсувала союзникам весняні наступи. Більше історії та стратегічних гайдів - у блозі.
Джерело: Лінія Гінденбурга - Вікіпедія