Література Першої світової війни: Ремарк, Оуен і втрачене покоління
Література Першої світової війни - це окопна проза, поезія та мемуари, які писали солдати, медсестри й журналісти в 1914-1930-х роках, і саме вони, а не підручники, сформували сучасне уявлення про ту війну. Ключові тексти: роман Еріха Марії Ремарка «На Західному фронті без змін» (1929), вірші Вілфреда Оуена, видані після його смерті в 1920 році, роман Анрі Барбюса «Вогонь» (1916) і мемуари Ернста Юнгера «У сталевих грозах» (1920). Поезія пройшла шлях від патріотичного захвату 1914 року до гіркого «жалю війни» 1917-1918 років, а головні книги фронтовиків вийшли лише наприкінці 1920-х.
Ця стаття для тих, хто знає Першу світову за датами й битвами та хоче побачити її очима людей, які там були, а також для гравців Frontkrieg, яким цікаво, що стоїть за цифрами втрат і моралі.
Коротко: що варто знати
- Головний роман: «На Західному фронті без змін» Ремарка розійшовся накладом понад 2,5 млн примірників за перші 18 місяців.
- Головний поет: Вілфред Оуен загинув за тиждень до перемир'я, і майже всі його вірші вийшли посмертно.
- Головний зсув: від патріотичних сонетів Руперта Брука (березень 1915) до сатири й жаху Зігфріда Сассуна та Оуена (1917).
- Голоси жінок: понад 500 жінок публікували поезію, а медсестри лишили мемуари.
- З чого почати: Ремарк, потім два вірші Оуена, потім Барбюс і Юнгер.
Література Першої світової в цифрах
- 2,5 млн примірників «На Західному фронті без змін» за 18 місяців після виходу книжкою 29 січня 1929 року; до 1930 року її переклали 28 мовами, а світовий наклад наблизився до 4 млн (оцінки різняться).
- близько 250 000 примірників «Вогню» Барбюса розійшлося до кінця війни.
- понад 2000 віршів про війну й під час війни написали опубліковані поети.
- 25 років було Оуену, коли його вбили 4 листопада 1918 року.
- 27 років було Бруку (помер 23 квітня 1915) і Розенбергу (загинув 1 квітня 1918).
- 24 додруки витримала збірка Брука «1914 та інші вірші» до червня 1918 року, хоча вийшла в травні 1915-го.
- 16 поетів увічнено 11 листопада 1985 року плитою в Куточку поетів Вестмінстерського абатства з рядком Оуена.
Поезія: від захвату 1914 року до «жалю війни»
Руперт Брук і патріотичний сонет
Два сонети Руперта Брука, «The Dead» і «The Soldier», вийшли в Times Literary Supplement 11 березня 1915 року, а другий зачитали з кафедри собору Святого Павла на Великдень, 4 квітня. Ідеалістична поезія 1914 року мала успіх: збірка «1914 та інші вірші» витримала 24 додруки. Сам Брук цього вже не побачив: 23 квітня 1915 року, у 27 років, він помер від сепсису після укусу комара на французькому госпітальному судні біля острова Скірос, не доплив до Галліполі.
Сассун і Оуен: правда з окопів
У липні 1917 року офіцер і поет Зігфрід Сассун надіслав командуванню лист «Finished with the War: A Soldier's Declaration», який 30 липня зачитали в Палаті общин. Замість трибуналу його відправили лікувати контузію до госпіталю Крейглокгарт під Единбургом. Туди ж потрапив Вілфред Оуен, і зустріч із Сассуном змінила його поезію: 1917 року він написав «Anthem for Doomed Youth» і «Dulce et Decorum Est». Другий вірш Оуен спершу присвятив Джессі Поуп, авторці бадьорих віршів на підтримку війни, а про те, як держави продавали війну, читайте у статті про пропаганду Першої світової. Сам вірш описує газову атаку, а історія застосування отруйних газів розібрана в матеріалі про хімічну зброю Першої світової.
Оуен повернувся на фронт у серпні 1918 року, за бій 1 жовтня отримав Військовий хрест, а 4 листопада загинув під час форсування каналу Самбра-Уаза, рівно за тиждень до перемир'я. Його мати отримала телеграму 11 листопада, коли в Шрусбері дзвонили в дзвони на честь миру. За життя Оуен надрукував лише кілька текстів, зокрема вірш «Miners» у журналі The Nation, а збірка «Poems» вийшла 1920 року за сприяння Сассуна. У передмові Оуен сформулював свою тему: «Моя тема - війна і жаль війни. Поезія - у жалі». Саме ці слова викарбувано на плиті у Вестмінстерському абатстві.
Той самий 1917 рік приніс і хвилю бунтів: про них - у статті про бунти й дезертирство в арміях Першої світової.
Айзек Розенберг: поет без ілюзій
Розенберг, син литовських євреїв-емігрантів і художник за освітою, пішов в армію в жовтні 1915 року й писав: «Я не пішов в армію з патріотизму. Ніщо не може виправдати війну». Його «Break of Day in the Trenches» літературознавець Пол Фассел назвав «найбільшим віршем війни». Розенберга вбили 1 квітня 1918 року біля Фампу поблизу Арраса, йому було 27 років; чи від кулі снайпера, чи в ближньому бою, історики сперечаються.
Проза: роман, який змінив погляд на війну
Ремарк і «На Західному фронті без змін»
Ремарка призвали до німецької армії у 18 років. На Західний фронт він потрапив у червні 1917-го, а 31 липня уламки снаряда поранили йому ногу, руку й шию. Роман виходив у газеті Vossische Zeitung з 10 листопада по 9 грудня 1928 року, а окремою книжкою - 29 січня 1929 року. Видавці боялися, що через десять років після перемир'я інтерес до війни згас, але книжка влучила в нерв епохи.
Оповідач - дев'ятнадцятирічний Пауль Боймер, який разом із класом пішов добровольцем після патріотичних промов учителя Кантореку. Битви в романі безіменні, клапті землі переходять із рук у руки, а головні вороги - голод, обстріли й випадок. Книга закінчується в жовтні 1918 року: Пауля вбивають у «тихий» день, коли фронтове зведення складається з єдиного рядка «На Західному фронті без змін». У передмові Ремарк пише, що розповість про покоління, яке війна зруйнувала, навіть якщо воно вціліло під снарядами.
Саме про таких, як Пауль, говорять «втрачене покоління». Термін приписують Гертруді Стайн, а Ернест Гемінґвей прославив його, винісши в епіграф роману «І сходить сонце» (1926). 10 травня 1933 року нацисти оголосили твори Ремарка «непатріотичними», і його книжки палили публічно; а німецька екранізація 2022 року режисера Едварда Бергера здобула чотири «Оскари».
Інші голоси фронту
- Анрі Барбюс, «Вогонь» (1916): окопний роман французького санітара-носильника; Ремарк частково спирався на нього.
- Ернст Юнгер, «У сталевих грозах» (1920): мемуари німецького офіцера, англійською вийшли 1930 року.
- Ернест Гемінґвей, «Прощавай, зброє!» (1929): американець у санітарному корпусі італійської армії.
- Ярослав Гашек, «Пригоди бравого вояка Швейка» (1921-1923): сатира на армію Австро-Угорщини, яку автор не встиг дописати.
Жінки на війні: голоси, які довго не чули
До кінця 1970-х «воєнну поезію» вважали чоловічим жанром, бо автентичним визнавали лише досвід тих, хто воював і загинув. Через це поза увагою лишилися горе, догляд за пораненими й тил. Тим часом понад 500 жінок публікували поезію під час війни, а медсестри лишили прозу: «A Diary without Dates» Енід Беґнолд (1918), «Forbidden Zone» Мері Борден (1929) і «Testament of Youth» Вери Бріттен (1933).
Чому головні книги вийшли лише наприкінці 1920-х
Література з'являлася впродовж усієї війни, але справжній бум книжок про неї в Британії припав на кінець 1920-х - початок 1930-х років, а наступний - на 1960-ті, до п'ятдесятиріччя війни. Саме тоді склався «канон»: до шкільних програм потрапили Сассун, Оуен, Ґерні, Томас, Сорлі, Джонс і Розенберг. Дослідники застерігають, що цей добір наголошує на жаху, стражданнях і гніві проти тих, хто воює, і відсуває патріотичні голоси, які у 1914 році були головними. Тому читайте і Брука, і Оуена: перший показує, у що вірили на старті, другий - чим це закінчилося.
Що читати: маршрут із шести текстів
- «На Західному фронті без змін» Ремарка - найлегший вхід, близько 250 сторінок.
- «Anthem for Doomed Youth» і «Dulce et Decorum Est» Оуена - два вірші на десять хвилин.
- «The Soldier» Брука - щоб побачити, з чого все починалося.
- «Break of Day in the Trenches» Розенберга - вірш, який Фассел вважав найбільшим.
- «Вогонь» Барбюса - погляд французького піхотинця.
- «У сталевих грозах» Юнгера - погляд німецького офіцера з іншим тоном, ніж у Ремарка.
Як ці книги допомагають зрозуміти Frontkrieg
У Frontkrieg - безкоштовній браузерній стратегії про Першу світову - те, про що пише Ремарк, перетворено на правила. Мораль провінції - число від 0 до 100: вона множить податок і швидкість будівництва, а в бою сила армії падає від ×1,00 при моралі 100 до ×0,55 при нулі, тобто деморалізований гарнізон б'ється майже вдвічі слабше за свіжий. Докладно - у гайді про мораль провінцій. Безіменні битви за клапті землі, які описує Ремарк, - це той самий позиційний глухий кут, що розібраний у статті про окопну війну.
Поширені запитання
Про що книга «На Західному фронті без змін»?
Це напівавтобіографічний роман Ремарка про дев'ятнадцятирічного німецького солдата Пауля Боймера на Західному фронті 1916-1918 років. Книга показує окопний побут, голод, страх і відчуження від мирного життя, а не героїзм. Вона вийшла 1929 року й стала одним із найвідоміших антивоєнних романів ХХ століття.
Хто такі «втрачене покоління»?
Так називають молодь, яка пройшла Першу світову й не змогла знайти себе в мирному житті. Термін приписують Гертруді Стайн, а Гемінґвей використав його в епіграфі до «І сходить сонце» (1926). Ремарк у передмові говорить про схоже: покоління, яке зруйнувала війна, навіть якщо воно пережило обстріли.
Який вірш Вілфреда Оуена найвідоміший?
«Dulce et Decorum Est», написаний 1917 року й виданий після смерті поета в 1920-му. Назва - рядок Горація: «Солодко й почесно померти за вітчизну». Оуен перетворив його на гірку іронію, описавши газову атаку й смерть солдата, якого не встигли врятувати.
З чого почати читати літературу про Першу світову?
Почніть із Ремарка: роман короткий і найлегший для входу. Потім прочитайте кілька віршів Оуена й Розенберга, а далі беріться за Барбюса й Юнгера, щоб порівняти погляди французького й німецького фронтовиків. Для історичного тла додайте статтю про окопну війну.
Висновок
Література Першої світової війни - це свідчення людей, які пройшли окопи: від захоплених сонетів Брука до безжальної правди Оуена, Розенберга й Ремарка. Вона відповідає на питання, на яке не відповідають цифри втрат: яким було це покоління зсередини. Почніть із Ремарка й двох віршів Оуена, а щоб побачити ті самі рішення з боку командира, зіграйте партію у Frontkrieg: нова гра стартує щодня, безкоштовно й без pay-to-win, а інтерфейс доступний українською та ще трьома мовами. Більше історичних і стратегічних матеріалів - у нашому блозі. Пам'ять про війну живе і в Дні пам'яті з маком 11 листопада.