Зброя піхоти Першої світової війни: гвинтівки, гранати, багнети
Основна зброя піхотинця Першої світової війни — магазинна гвинтівка з поздовжньо-ковзним затвором калібру 7,62-8 мм: британська Lee-Enfield, німецька Mauser Gewehr 98, французька Lebel, російська "трилінійка" Мосіна. Усі вони били на 500-600 метрів прицільно, але в окопній війні 1915-1918 років реальний бій точився на 20-100 метрах, і там долю сутички вирішували граната, пістолет, траншейний ніж і перший у світі пістолет-кулемет MP 18. Ця стаття - для гравців Frontkrieg та всіх, хто хоче розуміти, чим насправді воював рядовий солдат 1914-1918 років.
Коротко: спорядження піхотинця 1914 року
- Гвинтівка з багнетом: 4,0-4,5 кг, магазин на 5-10 набоїв.
- Боєкомплект: 120-150 набоїв у підсумках.
- Шанцевий інструмент, фляга, протигаз (з 1915 року), сухпай.
- Загальна вага виклáдки в наступі: 25-30 кг.
Гвинтівка була символом піхоти, але статистика поранень показує інше: артилерія дала близько 60% усіх втрат, стрілецька зброя - приблизно третину, а багнет - менше 1%. Детальніше про головного вбивцю війни ми писали в матеріалі про артилерію Першої світової.
Гвинтівки чотирьох великих армій
Lee-Enfield SMLE (Велика Британія)
Short Magazine Lee-Enfield під набій .303 British мав магазин на 10 набоїв - удвічі більший, ніж у конкурентів. Британський вишкіл вимагав "божевільної хвилини": 15 прицільних пострілів за 60 секунд. Під Монсом у серпні 1914 року німецька піхота повідомляла, що потрапила під кулеметний вогонь, хоча стріляли звичайні стрільці з Lee-Enfield.
Mauser Gewehr 98 (Німеччина)
Gewehr 98 під набій 7,92x57 мм заряджався обоймою на 5 набоїв і важив 4,09 кг. Його затвор із трьома бойовими упорами став еталоном: конструкцію Mauser копіювали або наслідували десятки армій протягом наступних ста років. Недолік - довжина 1250 мм, незручна в окопі, тому з 1917 року війська масово переходили на короткий карабін Kar 98a.
Lebel M1886 і Berthier (Франція)
Lebel був першим у світі серійним зразком під бездимний порох, але мав архаїчний підствольний трубчастий магазин на 8 набоїв: споряджати його доводилося по одному набою. Саме тому французи паралельно виробляли систему Berthier з обоймою на 3 набої, а з 1916 року - на 5.
Мосіна зразка 1891 року (Росія)
"Трилінійка" під набій 7,62x54R, магазин на 5 набоїв, проста й витривала. Проблемою була не конструкція, а промисловість: восени 1914 року російська армія мала дефіцит сотень тисяч гвинтівок, частину замовлень розміщували в США на заводах Remington і Westinghouse.
Чому гвинтівка програла окопу
Прицільна дальність 500-600 метрів не давала переваги там, де ворожий бруствер був за 80 метрів, а атака тривала кілька хвилин. Довга гвинтівка з багнетом (до 1,7 метра) чіплялася за стінки траншеї, перезарядка після кожного пострілу коштувала секунд, а в бліндажі стріляти з неї було просто ніде. Разом із кулеметами й колючим дротом це й законсервувало фронт - про сам механізм позиційного глухого кута читайте в тексті про окопну війну.
Граната - справжня королева окопів
Саме ручна граната стала головною штурмовою зброєю. Британська Mills Bomb No. 5 з'явилася в 1915 році; за війну випустили понад 70 мільйонів гранат цього сімейства. Німецька Stielhandgranate ("товкачка") з дерев'яною ручкою летіла далі - до 35-40 метрів проти 25-30 у "лимонки" - бо ручка працювала як важіль.
Спеціальні підрозділи гренадерів-штурмовиків ішли в траншею без гвинтівок узагалі: мішок гранат, пістолет, ніж. Німецька тактика Stosstruppen 1918 року будувалася саме навколо цього.
Зброя ближнього бою: багнети, ножі, кийки
Багнет залишався обов'язковим, але в медичній статистиці британської армії поранення холодною зброєю становили частку в межах 1%. Натомість солдати самі робили траншейні кийки з цвяхами, перероблювали шанцеві лопати на сокири й замовляли окопні ножі на кшталт німецького Grabendolch чи американського Mark I з кастетом. Нічний рейд за "язиком" робився тихою зброєю, а не гвинтівкою.
Пістолети й перші пістолети-кулемети
- Luger P08, 9x19 мм, магазин 8 набоїв - статусна зброя офіцерів і штурмовиків.
- Webley Mk VI, .455, револьвер на 6 набоїв - британський стандарт із 1915 року.
- Colt M1911, .45 ACP, 7 набоїв - американський пістолет, що прослужив до 1985 року.
- MP 18/I, 9x19 мм, "равликовий" магазин на 32 набої - перший у світі масовий пістолет-кулемет, ухвалений у 1918 році.
MP 18 запізнився на кілька місяців: війна закінчилася раніше, ніж автоматична зброя ближнього бою змінила тактику. Версальський договір окремо обмежував її виробництво - настільки серйозно її оцінили переможці.
Ручні кулемети й рушничні гранатомети
Між гвинтівкою й станковим кулеметом з'явився новий клас: ручний кулемет для наступу. Французький Chauchat CSRG M1915 випустили тиражем приблизно 262 тисячі штук - це найбільш масовий ручний кулемет війни, хоч і з поганою репутацією через відкриті вікна магазина й бруд. Британська Lewis Gun важила 13 кг замість 30+ кг у станкового Vickers. Про станкові системи й те, як вони зупинили маневрену війну, є окремий розбір: кулемети Першої світової.
Окремо варто згадати рушничні гранати: мортирка на ствол гвинтівки давала піхоті власну "кишенькову артилерію" на 150-200 метрів - задовго до підствольних гранатометів.
Що з цього є у Frontkrieg
У Frontkrieg піхота - базовий і найдешевший рід військ, і вона поводиться саме як історична: дешева, масова, повільна, сильна в обороні та безпорадна проти техніки без підтримки. Гвинтівка окремим юнітом не моделюється, зате модель контрів відтворює головний урок 1914-1918: піхота без артилерії ламає зуби об укріплення, а артилерія без піхотного прикриття гине від рейду. Таблиця взаємодій розібрана в гайді про типи юнітів і контри, а роль газу - у статті про хімічну зброю.
Партія стартує щодня, на карті 4800 провінцій, до 500 гравців і 70 ШІ-націй. Гра безкоштовна, працює просто в браузері й доступна чотирма мовами - українською, російською, англійською та арабською.
Як зброя піхоти змінилася за чотири роки
- 1914: ставка на гвинтівку й багнет, граната - рідкість, пістолет-кулемет не існує.
- 1915: масові гранати (Mills No. 5, Stielhandgranate), перші вогнемети Flammenwerfer, протигаз стає частиною комплекту.
- 1916: ручні кулемети Lewis і Chauchat сходять у кожен взвод, з'являються рушничні гранати.
- 1917: короткі карабіни замість довгих гвинтівок, окопні ножі й кийки - штатна практика.
- 1918: MP 18 і штурмові групи; піхотний взвод уперше стає набором різних вогневих засобів, а не шеренгою стрільців.
За чотири роки піхотне відділення перетворилося з однорідної групи стрільців на маленьку бойову систему - і саме ця структура дожила до наших днів.
Часті питання
Яка гвинтівка була найкращою в Першій світовій війні?
За сукупністю якостей - британська Lee-Enfield SMLE: магазин на 10 набоїв і швидкий затвор давали найвищу практичну скорострільність, 15 і більше прицільних пострілів за хвилину. Mauser Gewehr 98 був точнішим і надійнішим як конструкція, тому саме його схему копіювали після війни.
Чи багато солдатів гинуло від багнета?
Ні. За медичною статистикою британської армії поранення холодною зброєю не перевищували приблизно 1% випадків. Більшість втрат спричиняли артилерійські осколки - близько 60%, решту переважно кулі й гранати.
Яка зброя була головною в окопному бою?
Ручна граната. Mills Bomb і німецька Stielhandgranate дозволяли вразити ворога за поворотом траншеї, куди не можна було вистрілити. Штурмові групи часто брали гранати, пістолет і ніж замість довгої гвинтівки.
Коли з'явився перший пістолет-кулемет?
У 1918 році: німецький MP 18/I з магазином на 32 набої був першим масово виробленим пістолетом-кулеметом. На фронт він потрапив у останні місяці війни й суттєво вплинути на її результат уже не встиг.
Підсумок
Зброя піхоти Першої світової війни - це історія розриву між тим, до чого армії готувалися, і тим, що вони отримали. Довга точна гвинтівка проектувалася під маневрений бій на відкритій місцевості, а воювати довелося на дистанції кидка гранати. Саме з цього розриву виросли штурмові групи, пістолети-кулемети й уся тактика піхоти ХХ століття.
Хочете побачити, як піхота працює в парі з артилерією на масштабі цілої Європи - почніть партію у Frontkrieg або перегляньте інші матеріали в блозі.
Джерело: Перша світова війна - Вікіпедія