Українські січові стрільці і бій за Маківку 1915: хто вони і що сталося
Українські січові стрільці (УСС) - це добровільний український легіон у складі австро-угорської армії, створений у серпні 1914 року у Львові. Віденське військове міністерство дозволило сформувати лише близько 2500 вояків, але саме цей легіон мав власний статут і українську військову термінологію. Їхній найвідоміший бій - оборона гори Маківка в Карпатах (28 квітня - 4 травня 1915 року): за українськими джерелами, легіон втратив 47 загиблих і 76 поранених, а гору врешті зайняли росіяни. Попри це, Маківка залишилася символом національної честі, а пісня про неї співається й сьогодні.
Звідки взялися січові стрільці
Корені легіону сягають передвоєнних товариств Галичини. У 1900 році в Снятині виникла «Січ», потім - «Сокіл» і «Пласт», а 18 березня 1913 року австрійська влада легалізувала товариство «Січові стрільці». До початку війни в самій Галичині діяло 96 таких осередків, а загалом січових організацій у Галичині й на Буковині налічувалося щонайменше 2000. 28 червня 1914 року, в день Сараєвського замаху, у Львові відбувся парад усіх українських молодіжних організацій, а для майбутнього легіону вже закупили зброю й набої на 10 000 осіб.
Коли почалася війна, новостворена Головна Українська Рада закликала галичан ставати добровольцями проти Російської імперії. Лідери сподівалися, що участь у війні наблизить національні цілі й спростує думку, ніби галицькі українці симпатизують Росії. Охочих було набагато більше, ніж дозволила Відень: ліміт становив 2500 осіб, тож перші лави склали переважно члени «Січі», «Сокола» і «Пласту». Про загальний контекст читайте у статті про Австро-Угорщину у Першій світовій.
Маківка: бій за висоту 958
Гора Маківка (958 м над рівнем моря) розташована в Сколівських Бескидах, приблизно за 8 км на північ від містечка Славське. Взимку й навесні 1915 року росіяни намагалися прорватися через Карпати до Угорщини. Висоту тримали сім сотень Легіону УСС у складі 129-ї та 130-ї бригад австрійської армії.
У ніч з 28 на 29 квітня чисельно переважаючі російські частини пішли в наступ. Стрільці п'ять днів відбивали атаки й відкинули супротивника за річку Головчанку. Потім росіяни підтягнули резерви, і 4 травня Маківка перейшла до них. Тактично це була російська перемога, проте втрати були такими, що розвинути наступ вглиб Угорщини вона не змогла, а за тиждень на фронті з'явилися австро-німецькі війська під час Горлицького прориву.
Цифри втрат у джерелах різняться. Українські джерела називають 47 загиблих і 76 поранених у легіоні, російські говорять про понад 3000 полонених австрійців і близько 3170 власних втрат. Тому чесніше сказати так: це був невеликий за масштабом бій, який військово нічого не вирішив, але мав величезне символічне значення. Серед його учасників були Євген Коновалець, Григорій Коссак, Андрій Мельник і Олена Степанів - перша українка, яка дослужилася до офіцерського звання.
Лисоня, Потутори і 1916 рік
Навесні 1915 року легіон ще й відзначився розвідкою: командування австрійського корпусу особливо хвалило дії малих розвідувальних груп. Далі були бої на горі Лисоня біля Бережан, де стрільці воювали у 1915-1916 роках.
Найчорніша сторінка - 30 вересня 1916 року під Потуторами. Через прорив на сусідній ділянці фронту російські війська оточили й захопили значну частину легіону. Після кривавих боїв на Лисоні та Конюхах (1916-1917) із початкового складу залишилося менше 500 людей. Ці події збіглися з Брусиловським проривом, що змінив усю карту південного відтинку Східного фронту. Ширший огляд - у статті про Східний фронт.
Що було далі
У 1918 році легіон у складі окремого загону діяв на півдні України: його останній бій під австро-угорським прапором відбувся 16 квітня 1918 року в Запоріжжі. База легіону - кіш поблизу Мукачева - підготувала до 1918 року близько 7000 добровольців. Після розпаду Австро-Угорщини колишні стрільці стали ядром війська Західно-Української Народної Республіки, а в 1919 році виросли в Українську Галицьку Армію. Окрема сторінка історії - преса легіону: його пресова квартира видавала газети, фотографувала побут вояків, а саме там була складена відома пісня «Ой у лузі червона калина».
Що з цього взяти для Frontkrieg
Історія Маківки - готовий урок для гри про Першу світову. Невеликий загін на вигідній висоті може зв'язати вдвічі більші сили й виграти час, поки підійде допомога. Але без резервів така оборона рано чи пізно падає, як і сталося 4 травня 1915 року. Тримайте оборонну провінцію достатньою силою, розвідуйте напрямки удару заздалегідь і готуйте другу лінію. Практичні поради - у гайді з оборони, а карту регіону дивіться у картографічному огляді Європи 1914.
Frontkrieg - безкоштовна real-time стратегія про Першу світову прямо в браузері: 4800 провінцій, до 500 гравців, 70 ШІ-націй, нова партія щодня, без донату. Хочете перевірити, як тримати лінію фронту? Відкрийте лобі і почніть партію. Більше історії та гайдів - у блозі. Докладніше про легіон - у Вікіпедії.
FAQ
Хто такі Українські січові стрільці?
Це легіон українських добровольців у складі австро-угорської армії, сформований у серпні 1914 року у Львові з членів «Січі», «Сокола» і «Пласту». Дозволений ліміт - близько 2500 вояків.
Що сталося на горі Маківка в 1915 році?
З 28 квітня по 4 травня 1915 року Легіон УСС обороняв висоту 958 в Карпатах від чисельно переважаючих російських військ. Гору врешті втратили, але бій став символом національної честі.
Скільки українців воювало в Першій світовій війні?
За оцінками, близько 3,5 мільйона українців служили в російській армії і приблизно 250 тисяч - в австро-угорській. Січові стрільці були лише малою частиною другої групи.
Що залишилося від легіону після 1916 року?
Після боїв на Лисоні, Потуторах і Конюхах 1916-1917 років із початкового складу залишилося менше 500 людей. Після 1918 року колишні стрільці стали основою війська ЗУНР і Української Галицької Армії.