Брусиловський прорив 1916: як Росія розбила австро-угорський фронт
Брусиловський прорив - це масований наступ Південно-Західного фронту російської армії під командуванням генерала Олексія Брусилова, що розпочався 4 червня 1916 року і тривав до вересня. За кілька днів чотири російські армії проламали австро-угорську оборону на фронті близько 350 км, узяли в полон сотні тисяч солдатів і змусили Берлін та Відень знімати війська з Вердена та італійського фронту. Це був найуспішніший наступ Антанти 1916 року, але й один із найкривавіших для самої Росії.
Чому Брусилов наступав саме влітку 1916
Навесні 1916 року союзники домовилися про одночасні удари на всіх фронтах. Франція стікала кров'ю під Верденом, а Італія просила допомоги, бо австрійці вдарили в Трентіно. Головний російський удар мав завдати Західний фронт генерала Еверта, а Південно-Західний фронт на півдні отримав другорядну роль. Саме тому Брусилов отримав свободу діяти по-своєму.
Він розумів, що класичний підхід 1915 року (один вузький прорив після тижня артпідготовки) не працює: супротивник бачить підготовку і встигає підтягнути резерви. Натомість він запропонував інше. Перше - вдарити одразу кількома арміями в багатьох місцях. Друге - підготувати кожну ділянку окремо. Третє - не давати ворогові зрозуміти, де головний напрямок.
Нова тактика: що саме він змінив
Підготовка тривала кілька тижнів. Російські піхотинці копали окопи так, щоб наблизитися до австро-угорських позицій на 70-100 метрів, а за ними будували нові траншеї для штурмових хвиль. Розвідка вивчала кожну ділянку ворожої оборони, а артилерія пристрілювалася по реальних цілях, а не по квадратах.
Артилерійська підготовка була короткою, але точною: залежно від ділянки від кількох годин до півтора доби. Вона била по батареях, командних пунктах і лініях зв'язку, а не просто по траншеях. Піхота йшла вперед хвилями, і кожна наступна хвиля брала наступну лінію оборони, не зупиняючись. Докладніше про роль гармат - у статті про артилерію Першої світової.
Хід наступу: 4 червня - вересень 1916
4 червня 1916 року 8-ма армія Каледіна вдарила біля Луцька, а вже за три дні місто було взято. 4-та австро-угорська армія ерцгерцога Йосипа Фердинанда фактично розвалилася. Південніше 9-та армія Лечицького просунулася на Буковину і взяла Чернівці. 7-ма армія Щербачова та 11-та армія Сахарова закріпили успіх на флангах.
За перші два тижні росіяни просунулися місцями на 60-80 км. Далі наступ почав втрачати темп. Західний фронт Еверта не зміг виконати свою частину плану, а резерви до Брусилова надходили із запізненням. Німеччина перекинула на схід понад десять дивізій, і під Ковелем російський наступ загруз у важких боях. Бої тривали до вересня, але вирішального прориву не було.
Втрати й наслідки
Цифри в різних джерелах відрізняються, але масштаб зрозумілий. Австро-Угорщина втратила приблизно 600 тисяч осіб, з яких понад 400 тисяч - полонені. Загальні втрати центральних держав, разом із німецькими, оцінюють ще вище. Російські втрати - від півмільйона до мільйона людей.
Наслідки були стратегічними. Австрійська армія так і не відновилася в колишньому вигляді і дедалі більше залежала від Німеччини. Конрад мусив зупинити наступ у Трентіно, що врятувало італійців. Німеччина зменшила тиск на Верден. 27 серпня 1916 року на боці Антанти у війну вступила Румунія, на яку вплинув російський успіх (її долю розкриває стаття про Румунію у війні 1916). Водночас для Росії ціна була надто високою: втрата найкращих кадрових частин прискорила кризу 1917 року, про яку йдеться в матеріалі про Брестський мир.
Що взяти з цього досвіду у Frontkrieg
Брусилов довів просту річ: захисник не може оборонятися всюди однаково сильно. Якщо ви атакуєте кількома арміями одразу в різних провінціях, супротивник не знає, куди слати резерви, і одна з ділянок обов'язково впаде. Тому не збирайте все в один стек, якщо вороже прикордоння розтягнуте. Розвідуйте слабкі місця заздалегідь і плануйте удари так, щоб їх було важко передбачити.
Друга лекція - темп. Прорив нічого не вартий, якщо за ним немає резервів, які закріплять результат. Росіяни досягли успіху за два тижні, але не змогли розвинути його, бо не підготували підкріплення. Тому тримайте другу лінію армій готовою заходити в захоплені провінції. Більше порад - у гайді з наступальної тактики. Хочете перевірити ідею на практиці? Зайдіть у лобі і почніть нову партію безкоштовно.
Загальну картину фронту дивіться в огляді Східного фронту, а ще більше історії - у нашому блозі. Докладну історію прориву читайте у Вікіпедії.
Питання й відповіді
Що таке Брусиловський прорив?
Це наступ Південно-Західного фронту Росії під командуванням Олексія Брусилова, що розпочався 4 червня 1916 року на фронті близько 350 км. Він розгромив 4-ту австро-угорську армію й завдав Австро-Угорщині втрат приблизно в 600 тисяч осіб.
Хто очолював Брусиловський прорив?
Генерал Олексій Брусилов, командувач Південно-Західного фронту. Його армії - 8-ма (Каледін), 11-та (Сахаров), 7-ма (Щербачов) і 9-та (Лечицький) - наступали одночасно на широкому фронті.
Які були наслідки Брусиловського прориву?
Австро-Угорщина втратила боєздатність і потрапила в залежність від Німеччини. Німеччина зняла частину сил із Вердена, Італія вціліла в Трентіно, а Румунія вступила у війну. Для Росії втрати були надто високими й наблизили кризу 1917 року.
Чому наступ зупинився?
Західний фронт Еверта не підтримав удар, резерви прийшли із запізненням, а німці перекинули на схід понад десять дивізій. Під Ковелем наступ загруз і до вересня вичерпав свої сили.