Балканський фронт Першої світової: Сербія і Салоніки

Балканський фронт Першої світової війни це театр, де Велика війна почалася і де вона першою почала розвалюватися. 28 липня 1914 року Австро-Угорщина оголосила війну Сербії, і це було перше оголошення війни у всьому конфлікті. А 29 вересня 1918 року саме тут, у Салоніках, Болгарія підписала перемир'я і стала першою з Центральних держав, яка вийшла з війни. Між цими двома датами вмістилися три відбиті вторгнення, зимовий відступ цілої армії через албанські гори і трирічне стояння під Салоніками, яке в Берліні зневажливо називали найбільшим табором для інтернованих, поки воно не обвалило весь південний фланг.

Ця стаття для тих, хто цікавиться історією Першої світової і хоче розібратися у фронті, якому в підручниках зазвичай дістається два абзаци. Наприкінці подивимося, які уроки Балкан працюють у Frontkrieg, безкоштовній браузерній стратегії про 1914 рік.

Коротко про Балканський фронт

• Перший постріл війни пролунав саме тут: 28 липня 1914 року, за місяць після пострілів у Сараєві.
• У 1914 році Сербія відбила три австро-угорські вторгнення поспіль і 15 грудня повернула Белград.
• Восени 1915 року об'єднаний удар Німеччини, Австро-Угорщини і Болгарії змусив сербську армію відступати через гори Албанії взимку.
• Салонікський фронт простягався приблизно на 400 кілометрів і три роки майже не рухався.
• 15 вересня 1918 року союзники прорвали його під Добрим Полем, і за два тижні Болгарія вийшла з війни.

Чому Балкани стали першим фронтом Великої війни

Європа називала цей регіон пороховою діжкою задовго до 1914 року. Дві Балканські війни 1912 і 1913 років перекроїли кордони, залишили Болгарію озлобленою на сусідів, а Сербію подвоїли в розмірах і зробили головним подразником для Відня. Коли 28 червня 1914 року в Сараєві застрелили ерцгерцога Франца Фердинанда, австрійський уряд отримав привід, якого давно чекав.

Далі спрацював ланцюг союзів, який ми докладно розібрали у матеріалі про причини Першої світової війни. Важлива деталь: локальна карна експедиція проти маленької країни за тиждень перетворилася на континентальну війну. Сербія з довоєнним населенням близько 4,5 мільйона людей опинилася в центрі конфлікту, де брали участь імперії у десятки разів більші.

1914 рік: як Сербія витримала три вторгнення

Австро-угорське командування планувало впоратися за кілька тижнів. Вийшло інакше.

Битва на Цері

16 серпня 1914 року сербська армія генерала Степи Степановича зустріла австрійців на гірському масиві Цер. Бої тривали до 19 серпня і закінчилися відступом австро-угорських військ за Дрину. Це була перша перемога країн Антанти в усій Першій світовій війні, здобута за два тижні до того, як на Східному фронті завершилася битва під Танненбергом.

Колубарська операція

Восени австрійці спробували ще двічі. У листопаді вони навіть увійшли до Белграда. Але 3 грудня 1914 року сербська армія, яка отримала свіжі боєприпаси, перейшла в контрнаступ на річці Колубара, а 15 грудня вибила противника зі столиці. За півроку війни Сербія втримала фронт проти сусіда з населенням понад 50 мільйонів.

Ціна була страшна. Взимку 1914 і 1915 років країну накрила епідемія висипного тифу, яка забрала, за оцінками, понад 100 тисяч життів, включно з цивільними і військовополоненими. Армія, що вистояла в трьох битвах, вийшла з зими знекровленою.

1915 рік: Болгарія, Макензен і зимовий відступ

Восени 1915 року Центральні держави повернулися з іншим планом. 14 жовтня у війну на їхньому боці вступила Болгарія, і Сербія отримала другий фронт у себе за спиною. Проти неї одночасно рушили німецька та австро-угорська армії під командуванням фельдмаршала Августа фон Макензена з півночі і болгарські війська зі сходу, разом близько 300 тисяч солдатів.

Сербська армія опинилася перед вибором: капітулювати або йти. Вона пішла. Восени і взимку 1915 року війська разом із десятками тисяч цивільних відступали через гірські перевали Албанії та Чорногорії до Адріатичного моря. Цей марш у сербській історії називають Албанською Голгофою. З понад 200 тисяч людей, які рушили в гори, узбережжя досягли близько 150 тисяч. Решта загинули від холоду, голоду, тифу і нападів у горах.

Тих, хто вижив, кораблі союзників евакуювали на грецький острів Корфу. Через кілька місяців реорганізовану сербську армію перекинули на новий фронт під Салоніками. Це рідкісний в історії випадок, коли армія без держави повернулася у війну і дійшла до перемоги.

Салонікський фронт: три роки без руху

Ще 5 жовтня 1915 року англо-французький десант висадився в грецьких Салоніках, формально в нейтральній тоді Греції. Так виник фронт, який отримав дві назви: Салонікський і Македонський.

Він розтягнувся приблизно на 400 кілометрів гірської місцевості від Албанії до річки Струма. Тут воювали французи, британці, серби, італійці, росіяни, а з 1917 року і греки. До 1918 року так звана Східна армія союзників налічувала близько 600 тисяч солдатів. Німецьке командування іронізувало, що тримає тут найбільший табір для інтернованих: величезна союзна армія роками стояла в горах і, здавалося, ні на що не впливала.

Головним противником були не кулі, а малярія. Санітарні втрати від хвороб на цьому фронті багаторазово перевищували бойові, і цілі дивізії вибували зі строю на місяці. Для порівняння: на Італійському фронті перемелювала людей гірська артилерія, а на Східному фронті вирішували маневр і простір.

Вересень 1918: як Балкани першими зламали Центральні держави

15 вересня 1918 року союзні війська під командуванням генерала Луї Франше д'Еспере почали Вардарський наступ. Головний удар припав на болгарські позиції під Добрим Полем. Гірський рельєф, який три роки працював на оборону, після прориву обернувся проти неї: болгарський фронт не мав другої лінії в глибині.

Далі події пішли лавиною. Протягом двох тижнів болгарська армія відкотилася, і 29 вересня 1918 року в Салоніках було підписано перемир'я, яке набуло чинності опівдні 30 вересня. Болгарія стала першою з Центральних держав, яка вийшла з війни.

Наслідки вийшли далеко за межі Балкан. Південний фланг Центральних держав розвалився, шлях на Угорщину і до румунських нафтових родовищ відкрився, а Османська імперія втратила сухопутний зв'язок із Німеччиною. Через місяць з невеликим підписали перемир'я Османи, потім Австро-Угорщина, і нарешті 11 листопада Німеччина. Про фінал війни ми писали окремо в матеріалі про перемир'я 1918 року і Версальський договір. 1 листопада 1918 року сербські війська увійшли до Белграда, який вони залишили три роки тому.

Загальна ціна для Сербії за різними підрахунками сягає близько 1,1 мільйона загиблих військових і цивільних, тобто приблизно чверті довоєнного населення. Це найважчі відносні втрати серед усіх учасників війни, і ми наводимо повні цифри в огляді втрат Першої світової війни.

Чого Балканський фронт вчить гравця Frontkrieg

Балкани у Frontkrieg виглядають так само, як у 1914 році: тісне скупчення невеликих провінцій, гори, кілька сусідів одразу. Три уроки цього театру перекладаються на механіки гри майже без втрат.

• Другий фронт вирішує більше, ніж чисельність. Сербія трималася проти Австро-Угорщини рік і зламалася за тижні, коли додалася Болгарія. У грі це працює так само: коаліція з двох напрямків розтягує оборону сильнішого гравця. Як домовлятися про такий удар, розібрано в гайді з дипломатії та союзів.
• Відстань від столиці б'є по тилу. У Frontkrieg мораль провінції падає на 8 пунктів за кожен крок від вашої столиці, максимальний штраф за віддаленість становить 35 пунктів, а щойно захоплена провінція починає з 25 пунктів моралі. Якщо мораль опускається нижче 10, провінція повстає і стає нейтральною. Саме тому глибокі прориви без закріплення тилу закінчуються як австрійський вхід до Белграда в листопаді 1914 року.
• Рельєф і логістика важать більше, ніж здається. Армія рухається ворожою територією зі швидкістю приблизно 0,35 від базової, союзною близько 0,70, а провінція із залізницею дає плюс 50 відсотків до швидкості маршу. Гірський глухий кут без доріг це те, що три роки тримало Салонікський фронт нерухомим.

Карта у грі охоплює 4800 провінцій, до 500 живих гравців і 70 націй під керуванням штучного інтелекту, тому балканський сценарій маленької країни в оточенні розігрується майже щодня. Де на карті проходять історичні кордони, показано в розборі карти Європи 1914 року.

Часті питання

Що таке Салонікський фронт Першої світової війни?

Це театр бойових дій на півдні Балкан, який виник після висадки англо-французьких військ у грецьких Салоніках 5 жовтня 1915 року. Фронт завдовжки приблизно 400 кілометрів проіснував три роки і завершився Вардарським наступом у вересні 1918 року, який вивів Болгарію з війни.

Хто допомагав Сербії у Першій світовій війні?

Сербію підтримували держави Антанти: Франція, Велика Британія, Росія та Італія, а також союзна Чорногорія. Саме французький і британський флот евакуювали сербську армію з албанського узбережжя на Корфу взимку 1916 року, після чого її знову озброїли і повернули на фронт під Салоніками.

Скільки сербів загинуло у Першій світовій війні?

Оцінки різняться, але найпоширеніші підрахунки дають близько 1,1 мільйона загиблих військових і цивільних, тобто приблизно 25 відсотків довоєнного населення Сербії, яке становило близько 4,5 мільйона. Це найвищий відносний показник втрат серед усіх країн, що воювали.

Що таке Салонікське перемир'я 1918 року?

Це угода, підписана представниками Болгарії та союзників 29 вересня 1918 року, яка набула чинності опівдні 30 вересня. За нею Болгарія припиняла бойові дії, демобілізувала армію і відкривала свою територію для союзних військ. Це був перший вихід країни Центрального блоку з війни.

Підсумок

Балканський фронт Першої світової війни це не другорядний епізод, а рамка всієї війни: тут вона почалася в липні 1914 року і тут почала закінчуватися у вересні 1918 року. Історія Сербії показує, що маленька держава може роками тримати фронт проти незрівнянно сильнішого противника, доки не отримає удар з другого боку, і що армія, яка втратила територію, ще не втратила війну.

Якщо хочете перевірити ці закономірності самі, розіграйте Балкани на карті 1914 року: нова партія у Frontkrieg стартує щодня, гра безкоштовна і працює прямо в браузері. Інші розбори фронтів і механік зібрані у нашому блозі.

Джерела: Перша світова війна та Салонікський фронт у Вікіпедії.