Полководці Першої світової війни: 8 генералів, які змінили хід війни
Долю Першої світової вирішували не лише мільйони солдатів у траншеях, а кілька десятків людей у штабах. Головні полководці Першої світової війни - це Гельмут фон Мольтке-молодший і тандем Гінденбург-Людендорф у Німеччині, Жозеф Жоффр, Філіп Петен і Фердинанд Фош у Франції, Дуглас Хейг у Британії, Олексій Брусилов у Росії та Мустафа Кемаль в Османській імперії. Усі вони увійшли у війну з довоєнними планами, які розсипалися за перші 90 днів, і далі чотири роки вчилися воювати заново. Нижче - хто ким командував, які рішення виявилися вирішальними, і чому та сама логіка читається у Frontkrieg, де фронт тримають не окремі дивізії, а рішення на рівні цілого театру.
Головне коротко
- План Шліффена відводив Німеччині приблизно 6 тижнів на розгром Франції. Він не спрацював уже на 40-й день війни, на Марні.
- Під Танненбергом у серпні 1914 року 8-ма німецька армія взяла близько 92 000 полонених, і це зробило Гінденбурга національним героєм.
- Верден тривав з 21 лютого до 18 грудня 1916 року - майже 300 днів. Через нього пройшло близько 70% французької піхоти.
- Перший день битви на Соммі, 1 липня 1916 року, коштував британцям 57 470 втрат, з них 19 240 загиблих.
- Брусиловський прорив розгорнувся на фронті близько 480 км і фактично вивів Австро-Угорщину з розряду самостійних гравців.
- Єдине командування Антанти з'явилося лише 26 березня 1918 року, коли Фош отримав координацію всіх союзних армій.
Хто взагалі ухвалював рішення у 1914 році
Ця стаття - для гравців стратегій і всіх, хто хоче розібратися в персоналіях Першої світової без академічного словника. Почати варто з простої речі: у 1914 році не існувало єдиного командування ні в Антанти, ні в Центральних держав. Кожна країна мала власний генеральний штаб, власний мобілізаційний план і власне уявлення про те, як швидко все закінчиться.
Через це перші місяці війни виглядали як паралельні кампанії, а не як спільна операція. Німецький Великий генеральний штаб рухав армії за розкладом, складеним ще у 1905 році. Французький штаб мав свій «План XVII» і рвався до Ельзасу. Росія почала наступ у Східній Пруссії раніше, ніж закінчила мобілізацію, бо обіцяла це союзникам. Про те, як ці зобов'язання сплелися у війну, детальніше в розборі причин Першої світової.
Вісім полководців, які змінили хід війни
Гельмут фон Мольтке-молодший, Німеччина
Начальник німецького генштабу на початку війни і людина, яка успадкувала план Шліффена. Мольтке послабив ударне праве крило, перекидаючи корпуси на схід, і зупинив наступ після поразки на Марні у вересні 1914 року. Його усунули вже в середині вересня. Найважливіший урок тут не «зрадив план», а інший: жорсткий графік розсипається, щойно противник робить щось непередбачене.
Пауль фон Гінденбург і Еріх Людендорф, Німеччина
Пара, яка працювала як одна командна одиниця: Гінденбург давав ім'я й авторитет, Людендорф - оперативну роботу. Після Танненберга вони стали символом перемоги, а з серпня 1916 року очолили Верховне командування і поступово підпорядкували собі економіку й політику країни. Саме вони поставили на весняний наступ 1918 року - останню спробу виграти до прибуття американських дивізій.
Жозеф Жоффр, Франція
Головнокомандувач французької армії у 1914-1916 роках. Його головна заслуга - холоднокровність у вересні 1914-го: він переніс штаби, зібрав нову армію під Парижем і завдав удару у фланг німцям на Марні. Після Вердена і Сомми його перевели на почесну посаду маршала.
Філіп Петен, Франція
Командувач під Верденом, автор системи ротації військ, яку у французькій армії називали «noria»: дивізії виводили з-під вогню раніше, ніж вони розсипалися. У 1917 році він очолив армію після хвилі відмов іти в атаку і зробив ставку на артилерію замість піхотних хвиль - «вогонь замість м'яса».
Фердинанд Фош, Антанта
Єдиний з цього списку, хто отримав повноваження над арміями кількох держав. Після німецького прориву в березні 1918 року союзники нарешті погодилися на спільного координатора, і Фош вибудував послідовність контрударів, що переросла у Стоденний наступ 8 серпня - 11 листопада 1918 року. Як це завершилося, описано в матеріалі про перемир'я та Версаль.
Дуглас Хейг, Британія
Найсуперечливіша фігура списку. Його ім'я пов'язують і з катастрофічним першим днем Сомми, і зі Стоденним наступом 1918 року, коли британська армія навчилася поєднувати артилерію, танки, авіацію і піхоту в одному ударі. Обидві оцінки правильні: це та сама армія з різницею у два роки досвіду.
Олексій Брусилов, Росія
Автор єдиного по-справжньому успішного наступу Антанти 1916 року. Замість удару в одну точку він атакував одночасно на багатьох ділянках фронту завдовжки близько 480 км, позбавивши противника змоги вгадати напрямок головного удару і перекинути резерви. Деталі цієї кампанії розібрані у статті про Східний фронт.
Мустафа Кемаль, Османська імперія
Командир дивізії, а згодом корпусу на Галліполі, де союзний десант загруз на вісім із половиною місяців і зрештою евакуювався. Кемаль зробив ставку на утримання висот і негайні контратаки, поки плацдарм ще не закріпився. Це найчистіший приклад того, як географія й швидкість реакції важать більше за чисельність.
Три системні помилки, які повторювали майже всі
Перша - віра в те, що війна буде короткою. Запаси снарядів рахували на тижні, а стріляти довелося роками; «снарядний голод» 1915 року вдарив по всіх арміях.
Друга - наступ без переваги в артилерії. До 1917 року піхоту раз за разом кидали на непридушені кулемети, і саме звідси беруться найстрашніші цифри втрат. Логіку цього глухого кута ми розбирали в матеріалі про окопну війну.
Третя - розрізнене командування. Поки кожна армія воювала за власним планом, противник бив по черзі. Перелом настав тоді, коли з'явилися спільний координатор і спільний резерв.
Що з цього працює у Frontkrieg
У Frontkrieg на карті 4800 провінцій, до 500 гравців і 70 ШІ-націй, тож роль головнокомандувача доводиться виконувати щодня. Рішення, які виграють партію, дуже схожі на ті, що виграли війну сто років тому.
- Резерв важливіший за лінію. Як і у Фоша, виграє той, у кого є що кинути в точку прориву, а не той, хто рівномірно розмазав армії по кордону.
- Широкий фронт замість однієї точки. Підхід Брусилова працює і тут: коли противник не знає, де головний удар, він не встигає перекинути сили.
- Ротація й ремонт замість «дотиснути». Логіка Петена проста: виводьте пошкоджені армії раніше, ніж вони розсипляться.
- Єдине командування в альянсі. Коаліція без узгодженого плану програє гравцю з гіршою економікою, але цілісним задумом.
Історичні аналогії конкретних операцій зібрані окремо в огляді великих битв Першої світової.
Часті питання
Хто був головним полководцем Першої світової війни? Єдиного не було. Найближче до цієї ролі підійшов Фердинанд Фош, який з 26 березня 1918 року координував армії Франції, Британії, США та Італії. У Центральних держав фактичним центром влади з 1916 року був тандем Гінденбург-Людендорф.
Хто командував російською армією у Першій світовій? Спочатку великий князь Микола Миколайович, з серпня 1915 року - особисто імператор Микола II при начальнику штабу Михайлі Алексєєві. Найвідоміший фронтовий командувач - Олексій Брусилов, автор прориву 1916 року.
Чи справді генерали Першої світової були бездарними? Це спрощення. Вони керували арміями, які за кілька років зросли в десятки разів, у війні, де вогнева міць уперше випередила засоби зв'язку й транспорту. До 1918 року ті самі штаби навчилися проводити комбіновані операції з артилерією, танками й авіацією.
Хто з полководців Першої світової найбільше вплинув на XX століття? За наслідками - Мустафа Кемаль, майбутній засновник Турецької Республіки, і Філіп Петен, чия подальша роль у 1940 році назавжди змінила оцінку його верденської слави.
Спробувати самому
Читати про рішення Фоша чи Брусилова - одне, а самому вирішувати, куди кинути останній резерв, - інше. Нова партія у Frontkrieg стартує щодня, гра йде просто в браузері, безкоштовно й без донату, чотирма мовами. Обирайте націю в лобі, а інші розбори механік і історії шукайте в блозі.
Джерело з історії питання: Перша світова війна - Вікіпедія.