Весняний наступ 1918: операція «Міхаель» і остання ставка Німеччини

Весняний наступ 1918 року (німецька назва - Kaiserschlacht, «Битва кайзера») був останньою великою ставкою Німеччини на перемогу у Першій світовій війні: з 21 березня по середину липня 1918 року німецька армія п'ять разів поспіль атакувала Західний фронт, щоб розбити британців і французів раніше, ніж на фронт прибуде основна маса американських військ. Перший і найбільший удар - операція «Міхаель» - прорвав лінію фронту на десятки кілометрів, але не приніс стратегічної перемоги. Нижче розбираємо, як це було, чому наступ захлинувся і що з цього можна взяти у стратегічній грі.

Чому Німеччина наважилась на наступ

Навесні 1918 року Німеччина мала короткий «вікно можливостей». Після Брест-Литовського миру 3 березня 1918 року Росія вийшла з війни, і німецьке командування могло перекинути на захід приблизно 50 дивізій зі Східного фронту. Докладно про цей мир - у статті про Брест-Литовський договір. Водночас США вже воювали (з квітня 1917 року), і їхня армія у Франції росла щомісяця. Генерал Еріх Людендорф розумів: чекати - означає програти, тож вирішальний удар треба було завдати саме у 1918 році. Про самих полководців - 8 командирів, що змінили війну.

Ціль була проста: прорвати британську оборону на стику з французами біля ріки Сомма, відрізати британців від портів Ла-Маншу і змусити Антанту до миру.

П'ять операцій весни й літа 1918

Наступ складався з серії окремих ударів, кожен з власним кодовим ім'ям:

• «Міхаель» (21 березня - 5 квітня) - головний удар на Соммі проти британської 5-ї армії;
• «Жорж» (9-29 квітня) - удар у Фландрії, уздовж річки Лис;
• «Блюхер-Йорк» (27 травня - 6 червня) - прорив на річці Ена, німці вийшли до Марни;
• «Гнайзенау» (9-13 червня) - допоміжний удар між Нуайоном і Мондідьє;
• «Марнешутц-Реймс» (15-18 липня) - остання спроба, Друга битва на Марні.

Як німці прорвали фронт: нова тактика

Фронтальні атаки 1915-1917 років, які розбивалися об кулемети (див. окопну війну), у 1918-му поступилися новій схемі з трьох складників.

Ураганний артилерійський вогонь. Полковник Георг Брухмюллер розробив короткий, але надзвичайно щільний обстріл: замість багатоденної підготовки, яка видавала місце удару, - кілька годин вогню різними типами снарядів, зокрема хімічними. 21 березня понад 6 000 гармат випустили за перші п'ять годин понад мільйон снарядів. Докладніше про цю зброю - у статті про артилерію Першої світової.

Штурмові групи. Невеликі загони піхоти (Sturmtruppen) не йшли суцільною лінією, а просочувалися крізь прогалини в обороні, оминаючи міцні вузли опору, і заглиблювалися в тил, ріжучи зв'язок і командні пункти. Опорні пункти лишали наступній хвилі.

Туман і несподіванка. Вранці 21 березня Сомму вкрив густий туман - британські кулеметні гнізда не бачили далі кількох десятків метрів, а німецькі групи підійшли впритул.

Результати «Міхаеля»

За перший тиждень німці просунулися приблизно на 65 км - небачений для Західного фронту темп. Вони взяли близько 90 000 полонених, а британська 5-та армія майже розвалилась. Для порівняння: за чотири місяці битви на Соммі 1916 року союзники просунулися лише на кілька кілометрів.

Але ціна була величезною: під час «Міхаеля» німці втратили близько 239 800 чоловіків, британці - близько 177 700, французи - близько 77 000. Головне - Німеччина втратила найкращих штурмовиків, яких неможливо було швидко замінити. 26 березня на конференції в Дулані союзники домовилися про єдине командування під керівництвом французького маршала Фердинана Фоша, і координація Антанти різко покращилась.

Чому наступ провалився

Причини типові для будь-якої стратегії:

• Немає чіткої стратегічної цілі. Людендорф змінював напрямки удару там, де був успіх, і розпилював сили замість того, щоб посилити один прорив;
• Логістика не встигала. Піхота випередила артилерію й обози, поле битви на Соммі було вкрите воронками, а залізниця лишилась далеко позаду;
• Втрата штурмовиків. Елітні частини згоріли за тиждень, а решта армії не могла грати ту саму роль;
• Вичерпання ресурсів. Британська морська блокада виснажувала Німеччину, харчування і дисципліна падали;
• Прихід американців. До літа 1918 року у Франції було понад мільйон американських військових, і свіжі дивізії закривали діри.

Загалом за весняні операції німецька армія втратила близько 690 000 осіб і вже не могла відновити сили.

Що було далі

8 серпня 1918 року британські, австралійські й канадські війська з масованим використанням танків атакували під Ам'єном. Людендорф назвав цей день «чорним днем німецької армії». Почалися «Сто днів» - серія контрнаступів, що завершилася перемир'ям 11 листопада. Роль нової броні розібрано в статті про танки Першої світової.

Що з цього взяти у стратегічній грі

Весняний наступ - класична дилема grand strategy: тактичний успіх без стратегічного результату. Три уроки, які працюють і у Frontkrieg:

• Зосереджуйте удар. Розпилення армій по кількох напрямках, як у Людендорфа, дає захоплені провінції, але не вирішальну перемогу; більше про це - у гайді з наступальної тактики;
• Дивіться на постачання. Прорив, що відірвався від тилу, швидко втрачає силу;
• Не витрачайте еліту даремно. Найсильніші армії - ваш найцінніший ресурс.

Хочете перевірити ці уроки на практиці? Зіграйте у Frontkrieg - безплатна стратегія в реальному часі про Першу світову, без донату, прямо в браузері, доступна чотирма мовами. Більше історичних і ігрових матеріалів - у блозі.

Часті запитання

Що таке Весняний наступ 1918 року? Це серія з п'яти німецьких наступальних операцій на Західному фронті з 21 березня по 18 липня 1918 року - остання спроба Німеччини виграти війну до масового прибуття американців.

Чому операція називалась «Міхаель»? Німецьке командування давало операціям кодові імена з військової традиції; назву «Міхаель» зазвичай пов'язують з архангелом Михаїлом, покровителем німців. Мета операції - розбити британську 5-ту армію на Соммі.

Чому Весняний наступ провалився? Німеччина не змогла перетворити тактичні успіхи на стратегічну перемогу: війська випередили логістику, втратили елітні штурмові частини, а Антанта створила єдине командування й отримала американські підкріплення.

Чому Німеччина програла війну у 1918 році? Після невдачі наступу в Німеччини закінчились людські й матеріальні ресурси, а контрнаступ «Ста днів», блокада і внутрішня криза призвели до перемир'я 11 листопада 1918 року.

Джерело для подальшого читання: Перша світова війна у Вікіпедії.